Статистика
Онлайн всего: 1 Зайцев: 1 Пользователей: 0
|
Кричить душа! Волає! Плаче!
Від болю, розпачу, біди!
Від сліз обпечена неначе,
Мене за сльози не суди!
Їх не ховаю! Не стидаюсь!
Та де їх стільки вже взялось?
Я з побратимами прощаюсь!
Їм тут померти довелось!
Їх кров і досі на бруківці
І душі їхні серед нас!
Сліз не ховайте українці
У цей страшний, трагічний час.
Твої ровесники країно!
Пліч-опліч також їх батьки!
Вшануй героїв Україно!
Свої їх вбили покидьки…
Закриті очі, а на лиця,
Неначе усмішка зійшла!
Як будуть жити їхні вбивці?
Їх кожна мати прокляла…
Життя віддали за свободу
І їх ніхто не заставляв!
Якщо такі сини в народу,
То він таки народом став!
Героям слава! Слава! Слава!
І пам'ять вічна у серцях!
А монументом їм ДЕРЖАВА!
І жовто-синій неба стяг! |
Славна, славна Україна
Наше щастя наш рай.
Чи знайдеш ти країну
Ще милішу за наш край.
Кожну годину і хвилину
Ми для неї живемо,
Для Вкраїні, й на Вкраїні
Будем жити,й помремо.
Будем її прославляти,
Хай почує увесь світ.
Україна з тобою твої діти
Шлемо тобі веселий привіт.
А хто посміє неньку чіпати,
Бруднючими руками її розривати,
Буде за це відповідати,
Бо ми українці дамо про себе знати. |
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой. |
Коли їх убивали на Майдані,
Ніхто імен чи прізвищ не питав!
Чи є в них діти, матері, кохані
І на якій хто мові розмовляв.
Також національність не питали,
Та хто в якій молився із церков.
Життям своїм свободу відстояли,
За Україну проливали кров!
Ішли у бій з фанерними щитами,
На вірну смерть, під кулі снайперів!
Волосся дибки, що було би з нами?
А в Україні? То і поготів!
Вони вмирали зовсім не для того,
Щоб зараз знову купка холуїв
Орду московську звала на підмогу,
Щоб Кремль країну навпіл розкроїв!
Їх кров і смерть волає до відплати,
Здіймає хвилю всенародний гнів.
Встають у черги під воєнкомати
Уже мільйони наших земляків!
Ніхто про мову їх тут не питає,
Національність також ні до чого.
Усі хто Україну захищає –
Ми українці, рівні перед Богом! |
|
Скільки дурнів в Україні?Дійсно хочеш знати?
Відповідь на це питання можна точну дати!
В ЦВК давно їх справно всіх порахували,
І дванадцять мільйонів* цифру нам назвали.
Трохи менше половини, тих хто голос має,
Тільки дурень Президентом зека обирає! |
Убий в собі раба! Здобудь прозріння!
Родився ти вкраїнського коріння.
Устань з колін. Поглянь до неба вгору,
Вклонися Сотні і забудь покору.
Життям сини платили за свободу,
Аби дорогу нову для народу
Зіткати кров’ю молодого тіла,
Аби дідівська слава не сивіла.
А хто вони для тебе? Радикали?
Бандери кодло, з тюрем що тікало?
Бомжі і криси, що снують столицю?
Пряма дорога їм усім в в’язницю?
Говориш, що нам Путін допоможе,
Клянеш усіх: «За что ж нам это, Боже?»
Тобі потрібна наша Україна,
Якщо душа за неї не боліла?
Росії прапор вгору підіймаєш,
А щем у серці хоч якийсь ти маєш?
Кому потрібний будеш за кордоном?
Дніпро забудеш, попливеш за Доном?
Зречешся мови, що плекав ізмалку,
Не скажеш більше: «Доброго всім ранку»,
Не поцілуєш кетяги калини
І не згадаєш рідної долини?
Чого ти добиваєшся, мій брате
Із сходу-півдня, – в нас єдина мати,
Не дай її своїм розперезати,
Бо нам країну разом будувати. |
|
Уходит солнце, луч бросая
Уставшей в серости земле
А я теперь уже не знаю
Что значит дружба по весне
Когда плюют безбожно в душу
И говорят - ты меньший брат
И словно торт расчертят сушу
Ну разве ж ты теперь не рад?
Уходит солнце, луч бросая
Уставшей в серости земле
Теперь уже я точно знаю
Что познается друг в беде
Когда плюют безбожно в душу
И говорят - ты меньший брат
На сердце сеет только стужу
Упертый дулом автомат
Когда плюют безбожно в душу
И говорят - ты меньший брат
На сердце сеет только стужу
Ну разве ж ты теперь не рад? |
І поки шабля гостра в нас
Чи поки кров тече у жилах
Ми будемо боротися, поки на небесах
Бог дивиться на честь і силу.
І поки ворог не впаде
Чи поки самі на лузі не зляжемо
Світ буде вільний, поки йдемо
За Україну, нашу матір.
За слово вірне, за рідню,
За всіх, хто потребує допомоги
Будуть гартуватися в бою
Рука сильна й душа Божа.
І швидше блискавки летітимуть
Коні наші до честі й слави
Неньку-Україну гордитимуть
Ці люди сильнії віками.
Панів безчесних у болото
Тих, що знущалися над нами
Бо ми українці, патріоти
Патріоти, прославлені степами. |
Коли стояли барикади і палали шини
Як запалав вогонь в наших серцях
Коли вбивати йшли нас ті "машини"
В очах був гнів лишень
І зник наш страх
Ми йшли вперед,до перемоги
За Україну,за народ її,
Заради вашої,брати,свободи
поклали ми життя свої!
Ми боронили як могли тебе,Вкраїно!
З "Борітеся-поборете"в серцях
Ти ж бо у нас велика та єдина
І ми пронесли до кінця твій стяг |
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Мама, не плачь. Я вернусь весной.
В окно пташкой ударюсь твоё.
Приду на рассвете в сад с росой,
А, может, дождем на порог упаду.
Голубка, не плачь.
Так суждено, мама,
Уже слово, мамочка, НЕ будет моим.
Приду и попрошусь в сон твой тихонько
Расскажу, про мой новый дом.
Мне колыбельную ангел поет
I смертельная рана уже не болит.
Ты знаешь, мама, и тут грустно бывает
Душа за тобой, родная, щемит.
Мамочка, прости за черный платок
За то, что отныне будешь одна.
Тебя я люблю. И люблю Украину.
Она, как и ты, была у меня одна. |
|
111
|
