Шануйте матерів. Мені болить, коли матуся, Що має дочок і синів, Живе одна мов та бабуся, На схилі посивілих днів. Працює вдень, не спить ночами І часто зрощує слюзами Тверду подушку на зорі Скотину порає в дворі А вдень копає на городі Уста шепочуть:”Світе мій! Як важко жить мені одній! Одна-однісінька та й годі!..” Цим віршем нагадать хотів: Шануйте друзі матерів! (К. Прохоренко)