Статистика
Онлайн всего: 1 Зайцев: 1 Пользователей: 0
|
«Невыдуманные истории Виталия Бианки о мире природы» Его звали Виталий Валентинович Бианки. Он родился в 1894 году, а умер 1959. в этом году 11 февраля мы отмечаем 120-летие со дня его рождения.
Виталий Валентинович Бианки написал много книжек для ребят. Среди них много сказок о животных, птицах и насекомых. И, как в настоящих сказках, они разговаривают, с ними происходят всякие истории, приключения. И всё-таки сказки Виталия Бианки – особенные. Многое в этих сказках – настоящая правда, вот в чём дело!
Бианки, В.В. Лесные домишки. [Текст]: Рассказы и сказки / Художник В. Быстрыкин – М.: дрофа, 2003 – 188 с. – (Рассказы о животных).
Прочтёшь ты сказку «Лесные домишки», посмеёшься, может быть над ласточкой - капризулей – и это ей не так, и то ей не эдак, - а потом вдруг задумаешься: почему же и правда у птиц такие разные гнёзда?
Бианки, В.В. Чей нос лучше. [Текст] – Л.: Дет. лит., 1987 – 14 с.
У каждой птицы такой нос, какой нужен именно ей для добывания необходимой еды. Другого быть не может. Иначе птица погибнет. Значит нос – не украшение, и его не сменить, если вздумается.
И не только нос, но и хвост не украшение, и его не получишь по желанию. Хвосты у всех животных разные, но как раз такие, чтобы выполнять необходимую этим животным «работу». Вот о чём рассказывает сказка В. Бианки «Хвосты».
Бианки, В.В. Хвосты. [Текст] – М.: Худ. РСФСР, 1985 – 14 с.
Хвосты очень нужны – без них плохо было бы животным. А без ног - совсем беда.
Бианки, В.В. Чьи это ноги? [Текст] – Л.: Дет. лит., 1981 – 15 с.
Плохо было бы зверям и птицам, если бы ноги у них были одинаковыми. А почему? Это не только интересно, но это ещё очень важно понять и запомнить: такие хвосты, клювы, ноги, гнёзда у животных и птиц не случайны. Их устройство зависит от того, что едят животные, где и как живут.
Бианки, В.В. Приключения муравьишки. [Текст] – М.: Малыш, 1981 – 17 с.
Эта сказка вроде бы тоже про разные ноги, но рассказывает её Виталий Валентинович совсем не так, как сказку «Чьи это ноги?». Потому что тут главное – не определить по ногам, какое это животное, а узнать, как это животное передвигается. А способ передвижения животных опять же зависит от того, кто где живёт.
Вырасти и жить птице в этом мире не так-то просто – надо знать характер и повадки своих врагов и уметь обманывать этих врагов, прятаться или вовремя убегать от них. Надо знать своих друзей, быть добрым к ним, помогать им в трудную минуту, предупреждать об опасности. В этом ты убедишься, прочитав повесть-сказку
Бианки, В.В. Оранжевое горлышко. [Текст] – М.: Малыш, 1987 – 19 с.
Оранжевое горлышко – это куропатка. И ты, когда будешь читать эту сказку, полюбишь, наверное, этих добрых птиц. А если когда-нибудь увидишь в поле гнёздышко с маленькими жёлто-зелёными яичками – не станешь разорять его, как и не станешь обижать крохотных птенчиков, потому что вспомнишь оранжевое горлышко, вспомнишь, как трудно жить птенцам, сколько опасностей подстерегает их на каждом шагу.
Виталий Валентинович Бианки написал более тридцати сказок – обо всех сразу, конечно, не расскажешь. Да и не надо обо всех рассказывать – лучше их прочитать. Ты узнаешь много нового, много интересного о животных и растениях. И всё это будет правда. Такие уж это сказки. Недаром же сам Виталий Валентинович Бианки называл их «Сказки – несказки».
Но в сказках В. Бианки не только много интересного – в них много доброго. И слова, которыми заканчивается одна из сказок, относятся ко всем сказкам В. Бианки. И не только к сказкам – ко всем книгам.
А слова это такие:
«Ведь так приятно, так хорошо на душе становится, когда в тебя крепко верят и ждут от тебя только хорошего».
Підготувала: бібліограф I категорії
по роботі з дітьми
Р. Г. Шавловська |
Павло Платонович Чубинський — відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився 15 (27) січня 1839 року на хуторі поблизу Борисполя (нині ця територія у межах міста). П. Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський. Читать книгу |
Пам'яті тридцяти На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, — грає вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.
Павло Тичина, 1918 рік Читать книгу |
Тарас Шевченко
Кожний великий народ має свої знакові постаті. Для Англії – це Байрон, для Німеччини – це Гете, для Польщі – Міцкевич, для Росії – Пушкін, для України – Шевченко.
Тарас Шевченко народився в сім'ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року. Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя.
Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва.
У 1836 році відбулося знайомство Тараса Шевченка з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.
Поряд з малярськими здібностями він розкривається як поет. У 1840 році вийшла перша його збірка «Кобзар». Літературна спадщина Шевченка - це поетичні твори, драми, повісті, п'єси, написані українською та російською мовами.
У 1846 році Тарас Шевченко став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в Орську фортецю. Його амністували після смерті Миколи I.
На початку 1861 р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — "Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Г. Честахівський). Виконуючи заповіт поета у 1861 р., друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій горі (тепер Тарасова) біля Канева.
«Свою Україну любіть.
Любіть її... во врем'я люте,
В останню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!»
Тарас Шевченко  |
В гостi до бiблiотеки друзi завiтали, щедрiвочку заспiвали !!!
|
Що Таке Батьківщина усний журнал для учнів 3–4-х класів Читать книгу |
Структура і зміст підручника відповідають програмі курсу "Аналітико-синтетична обробка документів" для вищих навчальних закладів. Це єдиний в Україні підручник, у якому весь комплекс теоретичних, методичних та організаційно-практичних проблем наукової обробки документів розглянуто як єдине ціле. Висвітлено теорію, історію і методику складання бібліографічних описів, індексування, предметизації, систематизації, реферування та анотування документів. Розкрито особливості основних інформаційних продуктів як результатів наукової обробки документів: бібліографічних, реферативних, оглядових та аналітичних. Читать книгу |
Биография и творчество Лагина Лазаря Иосифовича Читать книгу |
I. Нечуй-Левицький та його повiсть «Кайдашева сiм’я» Читать книгу |
 |
|
111
|
