♫ Входят выпускники под музыку В.Я. Шаинского к песне "Чему учат в школе".)

1-й ведущий: Здравствуйте, дорогие выпускники! Вот и настал ваш выпускной вечер.

2-й ведущий: Пришло время расставаться.

1-й ученик:
Из года в год, из класса в класс
Ведет неслышно время нас,
И час за часом, день за днем
Так незаметно мы растем.

2-й ученик:
Опять звенит для нас звонок,
Но это уж не на урок.
Настал прощальный, трогательный час.
Мы в зал вошли торжественно,
Нам всем должно быть весело,
Но грусть зачем-то прячется в глазах.

3-й ученик:
Мы поднялись на первый свой Олимп,
На мир глядим торжественно и строго,
Пусть будет трудной школьная дорога,
Надеемся и верим – победим!

1-й ведущий:
Сегодня подводим итоги ученья.
Отбросим усталость, все страхи, сомненья.
Готовы герои сегодняшней встречи.
Для них говорить будем страстные речи.

2-й ведущий:
А ну, друзья, вставайте в ряд,
Отставить шутки, разговоры,
Мы будем чествовать сейчас
Выпускников начальной школы!

♫ (Играет торжественная музыка. В зал входит учитель.)

Учитель: Дорогие ребята! Родители, гости! Сегодня мы все немного волнуемся. Вот и настал день прощания с начальной школой. Четыре года назад вы пришли в первый класс. Здесь мы с вами поднимались трудными ступеньками знаний. Учились читать, писать, считать, учились дружить. Сегодня нам и радостно, и грустно. Грустно, потому что мы с вами расстаемся. У нас будут новые ученики, у вас – новые учителя. Нам очень хочется, чтобы они вас тоже полюбили. Радостно – потому что все вы повзрослели, стали умнее, многому научились.

4-й ученик: Мы хотим от души поблагодарить всех педагогов и сотрудников школы, работавших с нами четыре года!
Виват учителям, учившим нас!
Виват учителям, сплотившим нас!
Мы вместе – дружная семья!
Виват учителям, любившим нас!
Виват учителям, сдружившим нас!

Ученики (хором): Виват тебе, школа моя!
5-й ученик (директору школы):
Дорогая(называет имя и отчество директора школы)!
Наших чувств нерастраченных чашу,
И живое дыханье весны,
И любовь, и признательность нашу
Адресуем директору мы.
Наши заботы, тревоги, печали
Вы непременно всегда замечали.
Сколько мы видели Вас на работе –
Вечно Вы в поисках, вечно в заботе.
Мы Вам желаем такою остаться
И ни за что никогда не меняться. (Дарит цветы.)
6-й ученик (заместителю директора школы):
Дорогая
(называет имя и отчество заместителя директора школы)!
Как тяжело составить расписание,
Задумывался кто-нибудь хоть раз?
Здесь надо все предусмотреть заранее:
Предмет, программу и, конечно, класс.
Но знаем мы, с работой этой сложною
Справляетесь вы круглый год.
И делаете все, и даже невозможное,
Чтоб наша школа двигалась вперед. (Дарит цветы.)

(Директор и заместитель директора школы вручают выпускникам дипломы и похвальные листы.)


7-й ученик:
А теперь о наших милых,
Дорогих, родных, любимых,
О тех, кто нас учил читать, писать…
О них хотим вам рассказать.
8-й ученик:
Дорогие (называет имена и отчества учителей)!
Мы помним год, и день, и час,
Когда звонок веселый
Позвал учиться в первый класс,
В родную нашу школу.
И робость сразу же прошла,
И стала осень краше,
Когда с улыбкой в класс вошла
Учительница наша.

Все вместе:
И, чтоб опять увидеть вас,
Услышать ваше слово,
Мы все готовы в первый класс
Идти учиться снова! (Дарят цветы.)
♫ (Дети исполняют песню под музыку Е.П. Крылатова к песне "Лесной олень".)

До свиданья, милый четвертый класс,
Был уютным, добрым ты для нас.
Здесь когда-то прозвенел звонок
Он позвал на первый наш урок.

Говорят чудес на свете нет,
Но горит в начальной школе свет,
Ребятишек к знаньям он зовет,
Радость встречи в их сердца несет.

Припев: Сейчас, со школою любимою начальною
Прощаясь, песенку споем чуть-чуть печальную.
Пусть праздник добрым будет,
Но мы не позабудем
Учительницу первую свою.

9-й ученик (учителю музыки):
На уроках музыкальных
Нас учили дружно петь,
Рисовать ключи, линейки,
На соседа не глядеть.
Композиторов различных
Вы открыли нам секрет.
И без музыки отличной
В жизни радости нам нет. (Дарит цветы.)

10-й ученик (учителю изобразительного искусства):
Все мы любим рисовать,
И лепить мы любим,
И учителя ИЗО
Точно не забудем. (Дарит цветы.)

11-й и 12-й ученики (учителям физической культуры):
Дружно хором говорим
Физрукам "спасибо"!
Мы любой рекорд побьем –
В этом наша сила. (Дарят цветы.)

13-й ученик (учителю английского языка):
Мы английский изучаем,
Научились все читать.
И в процессе наших встреч
Совершенствуем English-речь. (Дарит цветы.)

14-й ученик (работникам столовой):
Чтоб хорошо учиться,
Вовремя надо всем подкрепиться.
Желаем нашим поварам,
Пусть вкусно все готовят нам:
Борщи, и каши, и компоты,
Гуляш, беляш и антрекоты,
Салаты, винегреты…
Спасибо вам за это! (Дети дарят цветы.)

15-й ученик (медицинскому работнику):
Мы очень часто людям говорим,
Готовы повторить сегодня снова:
"Здоровый не желает быть больным,
больной всегда желает быть здоровым!"
Спасибо вам! (Дарит цветы.)

16-й ученик (библиотекарю):
Как самому близкому другу,
Библиотекарю шлем мы привет!
От чистого сердца желаем
Вам долгих и радостных лет! (Дарит цветы.)

Все вместе: Спасибо всем, кто нас учил, лечил,
Кто охранял нас и кормил,
К кому бежали мы вприпрыжку
Взять нужную к уроку книжку.
Благодарим за доброе вниманье
И за заботу каждый день и час,
За теплоту, любовь и пониманье,
За все, чему вы научили нас.

Учитель: Трудно сказать, кто же сегодня виновник торжества: выпускники начальной школы, учителя или родители. Наверно, и те, и другие, и третьи. Мне кажется, ваши мамы и папы получили еще одно начальное образование. А сколько ночей они не досыпали, волнуясь и переживая за вас. Дорогие родители, в этот день хочу вам пожелать:
Пусть в свете дней исчезнут все печали,
Пусть сбудутся семейные мечты.
Чтобы всегда вам дети освещали
Дорогу жизни светом красоты.

Слово предоставляется родителям.
(Родители выступают со своими поздравлениями.)

Все ученики: Мы в любви вам признаться готовы,
За обиды прощенье моля.
Вспоминайте вы нас добрым словом,
Дорогие учителя!
Вам здоровья и счастья желаем,
А удача придет на порог.
Оставайтесь, какими вас знаем,
Пусть продолжится школьный урок.
Наших чувств нерастраченных чашу,
И живое дыханье весны,
И любовь, и признательность нашу
Дарим вам навсегда от души!

♫ (Дети исполняют песню "До свиданья, начальная школа"
под музыку А.Н. Пахмутовой к песне "До свиданья, Москва".)

В кабинете становится тише,
Слышно даже биенье сердец.
До свиданья, начальная школа,
Эта школа – дорога чудес.

Мы грустим, мы ревем, расставаясь,
Вспоминая счастливые дни,
Как пришли мы сюда малышами
И какими от Вас мы ушли.

В этом классе Вы с нами мечтали
И дорогою знаний вели,
Здесь друзей мы своих повстречали,
Здесь открытия делали мы.

Припев: Расстаются друзья,
Остается в сердце нежность,
Будем дружбу беречь,
До свиданья, до новых встреч.

Цели

1. Формировать у учащихся познавательный интерес.

2. Воспитывать любовь к живой природе.



Предварительная подготовка.



Вопросы викторины готовятся заранее.

Все вопросы, подготовленные к викторине, помещаются в большую коробку, перемешиваются, и каждый ученик класса вытягивает по одному вопросу. Из этих вопросов и составляется викторина.

Класс делится на группы. Ведущий задает одинаковые вопросы всем группам. Группа, которая быстрее поднимет руку и ответит на вопрос, получает 1 балл.



Примерные вопросы викторины.



I. Растительный мир.

1. Какое растение называют символом мира? (Оливу)

2. Какое растение называют символом солнца? (Лотос)

3. Какое растение называют «золотым яблоком»? (Помидор)

4. Какое дерево самое высокое в мире? (Эвкалипт)

5. Какое растение самое толстое? (Баобаб)

6. Какое растение самое длинное? (Ротовые пальмы – 400 м.)



II. Животный мир.

1. Кто бегает быстрее всех? (Гепард)

2. Кто плавает быстрее всех? (Рыба-меч)

3. Какая птица летает быстрее всех? (Стриж)

4. Кто «дышит» одной ноздрей? (Кит-кашалот)

5. Кто слышит ногами? (Кузнечик)

6. Какое животное имеет в окраске только два цвета? (Зебра)

7. Какое животное всегда с сумкой? (Кенгуру)

8. Кто всегда поет на одной ноге? (Комар)



Ход викторины.



I. Вступление.

Викторина начинается музыкой «Вальс цветов» из балета П.И. Чайковского «Щелкунчик».



Ведущий. Великий сказочник Г.Х. Андерсен сказал: «Чтобы жить, нужно солнце, свобода и маленький цветок». Сегодня мы будем говорить о цветах. Поиграем в игру «Садовник». Она начинается так: «Я садовником родился, не на шутку рассердился, все цветы мне надоели, кроме…» В течении одной минуты вы должны перечислять названия цветов. Названия не должны повторяться, а последний, назвавший цветок, выигрывает.



II. Вопросы викторины.

1. Как называется первый весенний цветок? (Подснежник).

2. Как называют подснежник другие народы мира? (Англичане – снежной каплей, французы – снегосверлителем, чехи – снеженками, испанцы – белым цветком, немцы – снежным колокольчиком, болгары – задирой).

3. Назовите ранние весенние цветы. (Мать – и – мачеха, пролеска, крокусы, сон-трава, барвинок, фиалка, маргаритка, незабудка, нарцисс, тюльпан, гиацинт, ландыш).

4. Какой цветок в переводе с латинского языка называется синий? (Василек).



Ведущий.В Древнем Риме василек назывался цианус. Существует древняя легенда о происхождении названия этого цветка. В Древнем Риме жил юноша, которого звали Цианус. Юноша очень любил синий цвет: он носил синюю одежду, любил сини цветы, из которых плел венки и гирлянды. Как-то на хлебном поле среди сорванных синих цветов юношу нашли мертвым. Богиня флора вдохнула жизнь в мертвое тело, превратив юношу в василек.



Какие синие и голубые цветы вы знаете? (Василек, лен, незабудка, колокольчик, фиалка, барвинок, адонис).



Ведущий.В каждом цветке живет поэзия. Поэтому стихов и песен о цветах немало. Приведите примеры песен о цветах.

Какие цветы являются символами государств?

Россия – ромашка. Украина – подсолнух.

Беларусь – цветок льна. Болгария – роза.

Индия – лотос. Япония – хризантема.

Китай – пион. Голландия – тюльпан.

Франция – лилия. Англия – маргаритка.

Ирландия – клевер. Италия – гвоздика.

Швеция – василек.

Какие женские имена связаны с названием цветов? (Роза, Лилия, Маргарита, Анюта, Гортензия, Камелия, Мальва, Виола, Лола (Тюльпан – по арабски).)



Ведущий.Интересна и неповторима живая природа. И самое большое чудо в ней – цветы, изумительные творения. Мир цветов таинствен и чудесен. Тысячи цветов украшают нашу планету. Однако многие цветы наших лугов и лесов занесены в тревожный список охраняемых растений Красной книги.

Какие цветы занесены в Красную книгу? (Кувшинка, ландыш, подснежник, колокольчик, незабудка).



Ведущий.Говорят, кто выращивает цветы, тот приносит радость и себе и людям. Давайте дарить цветы людям и друг другу!



III. Итоги викторины.



Викторину заканчивает фонограмма песни Ю. Антонова «Не рвите цветы, не рвите». Жюри подводит итоги викторины.

Конкурс знатоков. Игра «Что? Где? Когда?»

Отборочный тур

1. В Древней Руси деньгами служили серебряные бруски – их называли гривнами. Если вещь стоила меньше, чем весь брусок, то отрубали половину. Тоже деньги! Как называлась отрубленная часть серебряного бруска? Рубль

2. Какие часы показывают верное время только два раза в сутки? Часы, которые остановились.

3. Назовите ближайшую к Земле звезду. Эта звезда видна в дневные часы. Солнце

4. Во время грозы мы нередко видим вспышку молнии, а затем через несколько секунд – раскаты грома. Почему раскаты грома мы слышим позже, чем видим вспышку молнии? Скорость света во много раз больше скорости звука.

5. В какой стране самое большое население? В Китае. Там живет свыше миллиарда человек.

6. Если перевернуть цифру сверху вниз, она уменьшается на 3. Какая это цифра? Цифра 9, так как 9-6=3.

7. Когда мы смотрим на число 3, а говорим 15? Когда смотрим на часы, которые показывают 3 часа дня, т.е. 15 часов.

8. Какое число записано римскими цифрами: ХХХIV? 34

Заключительный этап

1. При царе Иване IV были выпущены монеты, на которых изображался всадник с копьем в руке. Как назывались эти монеты? Копейками

2. Сколько минут надо варить яйцо, сваренное вкрутую? Его не надо варить, ведь оно уже сварено.

3. Две дочери, две матери да бабушка с внучкой. Сколько всех? Трое.

4. Аквалангист под водой потерял ориентацию, как он может определить, где верх, а где низ? Пузырьки воздуха всегда поднимаются верх.

5. Сколько раз ходил старик к морю из сказки А.С.Пушкина «Сказка о рыбаке и рыбке», чтобы выполнить пожелания старухи? 5 раз.

6. Известно, что 10 единиц составляют десяток, 10 десятков – сотню, 10 сотен – тысячу и т.д. Мы видим, что число 10 играет большую роль. Почему именно число 10, а не другое? Потому что на наших руках 10 пальцев. Дело в том, что одним из первых «аппаратов» для счета, который наиболее часто использовал древний человек, были руки.

7. Назовите пословицы связанные с числом. Семь раз отмерь – один отрежь. Семеро одного не ждут. Один за всех и все за одного.

8. Известно, что масса монеты в 1 коп. – 1 г., а масса монеты в 2 коп. – 2 г. Что дороже килограмм 1 – копеечных монет или килограмм 2 – копеечных монет? Одинаково

Ведучий 1.
„Ти наше диво калинове, кохана українська мово!”
Все починається зі слова, а отже, з рідної материнської мови. Вона – це національна гордість, вона сприяє формуванню патріотизму, що спонукає людину чесно і самовіддано працювати задля держави, викорінює з душ і умів ментальність раба і наймита, пробуджує найвищі людські риси.

Українська моя рідна мово,
В кожнім слові твоїм – цілий світ!
Бачу барви у нім веселкові
І калини червоної цвіт.

Ведучий 2.
А ще небо блакитне бездонне,
І Ярило, й пшеничні поля,
Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –
Все моя українська земля!

Ведучий 1.
Українська моя рідна мово,
Не одна тобі тисяча літ!
Таке ж давнє твоє кожне слово,
Як і весь різнобарвний наш світ.

Ведучий 2.
І хоч ти лиш пелюстка яскрава
В запашній квітці мов світовій,
Мово рідна моя і ласкава,
Молюсь завше красі я твоїй.

Ведучий 1.
„Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!” – під таким закликом, узятим з вірша видатного українського поета В.Сосюри, проходитиме наше свято. Бо чого ж ми варті в світі без рідної мови? Вона є скарбницею духовних надбань, оберіг наших звичаїв і традицій, запорука інтелектуального розвитку і поступу в загальнолюдському житті.

Ведучий 2.
Мова – це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється в мові й через мову. Тому нині, говорячи про рідну мову, будемо звертатись до неї, як до рідної матері, неньки.

Ведучий 1.
Рідна мово! Усім світом ти визнана за одну з найзвучніших мов. Тому ти така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком і вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців і січових стрільців. Тобою написані невмирущі твори Котляревського, Шевченка, Франка, Карпенка-Карого, Лесі Українки, Коцюбинського, Гончара, Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу.

Ведучий 2.
А зараз у виконанні учениці 6-го класу прозвучить українська народна пісня „Мово моя”.

Ведучий 1.
Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти, культури (учні зачитують вислови видатних людей).

Ведучий 2.
Сьогодні ми повернемося у ті далекі часи, коли люди спілкувалися лише усно, коли вперше допитливий людський розум створив букви і знайшов спосіб записати ними слова. А допоможе нам у цьому невеличкий екскурс у минуле, з якого ми довідаємось про те, як виникла писемність у різних країнах світу (діти розповідають про виникнення писемності).

Сценка „Кирило і Мефодій”

Ведучий 1.
Кирилиця складалася з 43 букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Звуки, однакові в слов’янській та грецькій мові, передавалися грецькими літерами. Для звуків, які були лише у слов’янській мові, брати створили 19 знаків простої форми. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. Єдина її вада – це те, що вона містить 6 грецьких літер, зайвих для слов’янського письма.
Глаголиця мала 38 букв. Вона дуже відрізнялася від кирилиці. Літери були дуже схожі між собою, химерно закручені.
Так виникла та писемність, якою ми зараз користуємось. Тож, коли будете читати свої улюблені книги, згадуйте про те, скільки пригод і змін довелося зазнати літерам, перш ніж вони стали такими, як зараз.

Ведучий 2.
Мова – це не мертвий камінь, а ніби дивовижне дерево – воно росте, зацвітає, змінюється. Серед тих, хто першим став писати живою розмовною мовою, зрозумілою народу, був Т.Шевченко. В основу літературної української мови було покладено наддніпрянські говори. Та це і не дивно. Бо Шевченко народився на Київщині, а інший письменник, який першим заклав фундамент сучасної літературної мови, Іван Котляревський, був родом із Полтави.

Ведучий 1.
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна воно бринить,
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить, -
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.

Ведучий 2.
Та на жаль, нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового „Кухлик”.
(Звучить гумореска у виконанні учня).

Дівчина 1.
Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

Дівчина 2. (цитує).
1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

Дівчина 1.
(цитує).1775 рік. Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.

Дівчина 2.
(цитує).1775 рік. Зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

Дівчина 1. (цитує).
863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії про заборону друку українською мовою.

Дівчина 2.
(цитує).1876 рік. Емський указ, за яким не допускалося ввезення з-за кордону, друкування та видання в імперії книг „на малороссийском наречи”, заборонялися різні сценічні вистави і читання, друкування текстів до нот. Скасовувалися з вжитку слова: Україна, козак, Запорозька Січ.

Дівчина 1.
Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В’язнили, кидали за грати,
Зробить калікою з калік
Тебе хотіли, рідна мати.

Дівчина 2.
А мова не корилася царю –
Ані царю, ані його сатрапам,
З орлом двоглавим стаючи на прю,
Що брав її у пазуристі лапи.
Плюндрованій, не надавали прав,
Немов на звіра, об’являли лови.
Орел впивався в душу, тіло рвав –
Він був безмозкий, хоч і двоголовий.

Дівчина 1.
Рідна мова! У страшні часи національного гноблення до тебе припадали, як до цілющого джерела, рятуючись від духовної смерті. А були й такі, що зрікалися тебе, забуваючи про свій рід, про своє коріння. Це про них писав педагог Василь Сухомлинський: „Той, хто цурається рідної мови, засуджує себе на злиденність душі”. Це про них говориться у віршах сучасних поетів Дмитра Павличка і Дмитра Білоуса.

Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне.

Дівчина 2.
Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому.
Впаде на тебе, наче сніг, журба –
Її не понесеш нікому.

Дівчина 1.
Гостро постало питання: бути чи не бути українській мові і культурі взагалі. „Бути!” – так відповів на це Великий Тарас своїми творами, написавши в одному з них:
Возвеличу
малих отих рабів німих!
Я на сторожі біля їх
Поставлю слово!

А вже в іншій Шевченковій поезії читаємо:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється –ожива,
Як їх почує!

Дівчина 2.
Так, це він, наш великий національний геній, перетворив українське слово на чисте золото поезії. Саме рідне слово, рідна мова залишилися тоді тією скарбницею, що вберегла національний дух від остаточної руйнації. Тоді ж почали поступово утверджувати етнічні і політичні поняття слів „Україна”, „український народ”, а нашу мову визначили як українську.

Хлопець 1.
І доки живе народ, він не забуде своєї мови, передаватиме її своїм дітям і внукам.

Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Хлопець 2.
Буду я навчатись мови-блискавиці,
В клекоті гарячім кованої криці,
В огневиці пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової.

Ансамбль виконує пісню „Гей, шуми, Великий Луже”.

Хлопець 1.
Принесуть катастрофи нечувані втрати.
Не полине озон... лиш полин із імли...
Та не зможе ніхто дивний скарб одібрати,
Той, що предки дали, що в боях зберегли!

Хлопець 2.
Доки мова для внуків звучить солов’їно
І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова,
Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно!
Не загине народ, що в негоду співа.

Хлопець 1.
Із пуп’янка долонь (складає долоні докупи) вихоплюється слово,
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.
Молись за нас, молись, Пречиста рідна Мова,
Народжена з хлібів і чистої лози.
Єдина і Свята, Пречиста Діво Мова,
У полум’ї свічок прийди в пусті серця,
Навчи молитись нас блакитно й калиново,
Навчи чудових слів, яким нема кінця.

Хлопець 2.
Скінчився великий піст, і срібний дзвін голосить:
Душа твоя жива, хоч знята із хреста.
Народ до тебе йде, любові дар приносить!
Молись за нас, молись, Велична і Проста.

Хлопець 1.
Мова рідна! Світлоносна! Ти – як море – безконечна, глибинна, могутня. Котиш і котиш хвилі своїх слів, і нема їм кінця, немає краю. І не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!

Хлопець 2.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мова!

Хлопець 1.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як квіти, і трави, і води.
Любіть Україну у радості мить,
Любіть і в годину негоди.

Хлопець 2.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

Звучить фінальна пісня „Молюсь до тебе, Україно”, продовженням якої є Державний гімн України. Виконується всіма учасниками свята і глядачами.

Мужай прекрасна наша мово,
живи народу віще слово,
цвіти над нами веселково,
як мир, як щастя, як любов!
(М.Рильський)

Святково прибраний актовий зал школи. На фронтальній стіні – портрет Тараса Шевченка у вишитому рушнику, у високих вазах саморобні квіти, на стінах плакати.
(Звучить лірична мелодія)

Ведучий І Україно… Мила моя Україно! Тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки… Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі…
Ведучий ІІ Земле Шевченкова, земле Франкова,
Ниво засіяна щастям-добром,
Вічна твоя соловейкова мова,
Вічна розмова Дністра із Дніпром.

(На фоні мелодії пісні «Боже Великий, єдиний»)
Виходить дівчина в українському вбранні і читає:
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народна.
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Мово! Величальна молитва наша у своїй нерозділеній трійці, що єси ти і Бог Любов, Бог Віра, і Бог Надія!
Мово наша! Звонково кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела десь б’ють від Магми, тому й вогненна така. А вночі, купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава ти.
Ведучий І Тож станем перед Богом на коліна,
схилимо в шані голови свої,
Щоб наша мова рідна солов’їна,
Цвіла, як весняні гаї.

(Звучить пісня Т.Петриненка «Україна»)

Ведучий ІІ Мово рідна! Ти співуча душа мого народу! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню!Співуча і неповторна, ти увібрала в себе шум зелених дібров, золотий гомін полів і морів, ніжний запах луків і трав. Сила слова безмежна. У ньому неосяжна душа народу, його щирість, радості й печалі, солоний піт і солодкий духмяний коровай. Мова – неоціненне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління мужність і славу, культуру і традиції
Мова – є Вічність, Правда, Добро, Краса нашого народу.
Ведучий І О рідна мово!
В тобі лани широкополі,
благословення мамине і хліб.
Без тебе я страждав би, як без долі,
і вже давно, приречений, осліп.
Життя мого майбутнього основа,
нехай же родить щедро твій город
Коли щеза чиясь у світі мова,
Щезає разом з нею і народ.
(Звучить пісня «Виростеш ти сину»)

Ведучий І Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівнянної краси, дала світові Україна геніальних поетів, зажило українське слово шати й визнання серед народів близьких і далеких.

Читець І Мово, українська, мово моя мила!
Ти уся із співу, весняних дібров.
Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.
Ти моє найбільше щастя і любов.

Читець ІІ Я до тебе мово, так горнуся щиро
У слова вслухаюсь різні і прості.
Мово моя, мово – найдивніше диво
Ти моя молитва в радості й журбі.

Читець І Я тебе, кохана, в душу увібрала
Разом з материнським щедрим молоком,
А іще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись над моїм чолом.
Ти уся із співу, весняних дібров.

Читець ІІ Мово, моя мово – мовонько шовкова,
У вінку біленькім – світла і легка.
Ти для мене завжди бажана й святкова.
І мене без тебе на землі нема.

(Звучить пісня «Краю мій коханий»)

Ведучий І Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру в добро… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і одухотворити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину…

Учень Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках та повір’ях мові. У народі вірили колись, що певним словом, яке мало хто знає, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі недуги лікувати, від лихої людини та звіра боронитись. «Ласкавими словами й гадюк чарують» – каже українська приказка, а друга додає «Слово не стріла, а глибше ранить», «Сказаного ц сокирою не вирубаєш», «Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом», – запевняє народна мудрість.

Читець І Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!

Читець ІІ Несеш барінь, гарячу яру
В небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.

Читець І Плекаймо в серці кожне гроно
Прозоре диво калинове,
Хай квітне, пломенить червоно
В сім’ї великій, вольній, новій.

(Звучить пісня «Святкова»)

Ведучий І Мова наша, мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова –
Літ минулих повість.
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без Сонця,
Без птахів діброва,
Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.

Учень Буква до букви – слово вродилось,
Заусміхалось, заколосилось;
Серце зраділо слову, як брату,
Слово – це щастя, слово – це свято.

Учениця Слово – до слова думка вродилась,
З уст, ніби пісня, щиро полилась.
Ніжна, красива, мудра, крилата,
Думка – це радість, думка – це свято.

Учень Вчімося, друзі, слово любити.
Слово до слова й думка сповита.
Люди без думки – птиці безкрилі
З думкою люди мудрі й щасливі.

(Звучить пісня «Святкова»)
…Чуєш, пісня лунає, ти мимохіть тягнешся вслід за нею – вона старіша від тебе на тисячоліття і та тисячоліття молодша. Слово в пісні, як вода в річці.
… Це ти несеш слово в серці, як наполохану пташку. Слово довірилося тобі і повірило в тебе! Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули, життям своїм переповни.
Ведучий ІІ Роде наш красний, роде наш прекрасний,
Іншого в світі, не шукаєм ми;
Дух український, вольний незгасний
Не подолати силам зла і пітьми;
Ери нової вже гримлять громи.

Ведучий І Слово погідне, слово наше рідне,
Любим тебе ми, будем вік любить,
Обрій відкрився, всім світом ти видне,
Видне як сонце, як ясна блакить;
О рідне слово, хай тобі щастить!

(У виконанні ансамблю звучить пісня «Роде наш красний»)

Мета: ознайомлення учнів з історією незалежності держави, державними символами, виховання патріотичних почуттів.

Хід заняття

(Під музику звучать слова учнів)
1 учень: Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплять ночі у лимани зорі сургучеві.
2 учень: Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
3 учень: Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
4 учень: Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
5 учень: Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
6 учень: За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
7 учень: Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
8 учень: Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Всі: Батьківщину не обирають – обирають її незалежність!
Вступне слово вчителя: Акт проголошення незалежності України

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року; продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні; виходячи на самовизначення , передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами; здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України 24 серпня 1991 року.

1 учень: 1 грудня 1991 року народ України проголосував за державну незалежність і цим наприкінці XX століття змінив усталений хід історії, який, здавалося, не провіщав швидкого краху останньої імперії. Підсумками референдуму Україна засвідчила, що, незважаючи на жорстоке і послідовне викорінення генетичного коду, в менталітеті українця державницька ідея – незнищенна. Ми самі почали писати історію своєї землі. Адже в ній наші духовні корені, і вона дала нам горде ім’я – українець.
Які барви переважатимуть на скрижалях цієї історії? Куди буде спрямована енергія нації? Яку державу ми збудуємо? Яка їй судилася доля? Відповідь на усі питання дасть невблаганний час, який кожному вимірює те, що заслужив. Але вже сьогодні можна сказати, що голос молодої Української держави почутий, бо її народ безповоротно обрав демократичний шлях повернення до сім’ї європейських народів. В третій раз історія дала Україні шанс стати самостійною, незалежною державою.

2 учень: Найважливішою ознакою будь-якої держави є наявність конституції. 28 червня 1996 року 5 сесія Верховної Ради України від імені українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім і прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 червня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає Конституцію – Основний закон України.

3 учень: Україна має давні конституційні традиції і видатні пам’ятки правової культури. Ще в княжі часи з’являється збірник законів – "Руська Правда” князя Ярослава Мудрого. "Руська правда” була і діючим законом в Литві. На її основі було складено три збірники законів, які дістали назву Литовські статути. Пізніше значне місце в Україні займають збірники магдебурзького права. Ці збірники встановлювали порядок виборів, функції органів влади, суду, регулювали питання торгівлі, спадщини, визначали покарання за різні види злочинів. Магдебурзьке право діяло в більшості міст України. Українські міста отримували його від литовських князів, польських королів, російських царів і українських гетьманів.

4 учень: Першою в історії українського народу дійсно демократичною народною конституцією була конституція П.Орлика. Вона мала назву "Пакти (договори, угоди) і конституції законів і вольностей Війська запорізького”.
У 1918 році Центральною Радою була затверджена конституція М.Грушевського, яка проголосила Українську Народну Республіку суверенною, самостійною і незалежною державою.
За роки більшовицької влади в Україні були прийняті чотири радянських конституції.
В 1996 році на всенародне обговорення було винесено проект нової Конституції.

5 учень: Прийняття Конституції – це подія великої ваги. Адже якраз конституція є тим документом, який перетворює населення в народ, а територію – в державу. Українське суспільство отримало вичерпну відповідь на питання: "Що ми будуємо і куди йдемо?” Будуємо суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються вищою суспільною цінністю. Прийняти Конституцію недостатньо. Необхідно ще навчитися жити у відповідності з нею. Не будемо поважати Конституцію – не буде поваги і до нас, до України. Нехай же Конституція України стане головним підручником життя Громадянина та правилами поведінки Держави.

6 учень: Першим символом відродження нації був прапор. Ще не звучав гімн і не використовувався тризуб, а синьо-жовте полотнище вже стояло в залі парламенту.
24 серпня після прийняття історичного рішення депутати запропонували внести синьо-жовтий прапор і установити його в приміщенні Верховної Ради. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підтримав пропозицію, і прапор під оплески внесли в зал і установили на підвищенні біля Президіуму. Так вперше синьо-жовтий прапор легальним шляхом потрапив в зал законодавчого органу держави. Над куполом парламенту він замайорів 4 вересня.

7 учень: Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної Держави!
Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали...
Але він знов, як день новий , розцвів.
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь-
Внесіте прапор вільної Держави!
Пройшовши через століття, з національного ставши державним, синьо- жовтий прапор тепер розвивається в усіх населених пунктах нашої країни.

8 учень: Над Краснодоном синьо-жовтий прапор.
Священний український оберіг...
Чи є такі ще в нації другої
Теплом благословенні кольори?!
Де синє небо з мрії золотої
Несе до Бога наші вечори.
І колискове материнське слово...
З молитвою Всевишнього вітця.
О, як тобі, містечко світанкове,
Ці синьо-жовті барви до лиця.
Над Краснодоном синьо-жовтий прапор.
Священний український оберіг...

1 учень: Український народ, який сьогодні розбудовує свою власну державу, представляє її перед усім світом символами суверенності – гербом, прапором, гімном. Це визначає 20 ст. Конституції. Вісімдесят з гаком років тому на руїнах Російської імперії постала самостійна Українська Народна Республіка.
А під час агонії Радянського Союзу, мов казкова птиця Фенікс, із попелу відродилась наша молода Україна. І в першому і в другому випадку зразу постало запитання: якою має бути символіка Української держави? До вирішення свого часу доклали чимало зусиль видатні історики, художники, літератори.

2 учень: Основою герба Української Народної Республіки став тризуб – знак, що траплявся ще на срібних монетах великого князя Володимира. З деякими змінами цей символічний знак бачимо також на грошах його синів: князя Святополка і Ярослава Мудрого.
22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла тризубий знак за герб УНР. Тризуб, як малий герб суверенної України схвалено у 1992 році. 14 червня 2000 року урядом нарешті затверджено законопроекти про великий державний герб України. Соціальна комісія на чолі з віцепрем’єр-міністром М.Жулинським пропонує затвердити: великим гербом України є зображення на синьому тлі золотистого знака Володимирового князівства – тризуба, а по боках – козака з мушкетом і коронованого лева. Над щитом – князівський вінець, а внизу – переплетені з житом калина червона та золоте пшеничне колосся, та жовто-синя стрічка. Як бачимо, основою герба є тризуб, узятий з великого й малого гербів УНР. А ті, в свою чергу, були запозичені з символіки античної України.

2 учень: До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Це ті слова, та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших акордах, з тремтінням в душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого. Є такий символ і в українців – це гімн “Ще не вмерла Україна”.
(Звучить гімн України).

3 учень: Столиця.Це давнє слов’янське слово. Походить воно від слова “стіл”- так у Київській Русі називався трон, престол. Отже, столиця – це місце, де перебував князь, тобто місце зі “столом”. На білому світі столиць є чимало, а Київ на світі – один!
(Звучить пісня П.Зіброва “Київ на світі один”)

4 учень: Україна вступила в нове тисячоліття з новою концепцією освіти. Адже це тисячоліття, як очікується, буде епохою розвитку людини, епохою очищення людських душ від усілякої скверни – бруду, жорстокості, насильства.
Нам потрібні освічені люди, бо тільки високодуховна, компетентна особистість може гідно виконувати свою високу місію на землі. Тільки така людина може перетворити державу диктатури на державу свободи. У нас має пануватися культ освіти, культ культури, культ науки.
5 учень: Не розчаровуйсь в Україні –
Немає єдності у нас.
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні.
А зрозумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині –
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона свята, а грішні – ми.
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні.
Ідеї волі певним будь.
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садках достатку і добра.

( Під музику звучать слова.)
1 учень: Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький шлях.
2 учень: Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
3 учень: Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти.
4 учень: Лише доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
5 учень: Поки кохаєш до нестями,
Іще не скоро наш кінець.
6 учень: Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.
7 учень: Ще наша свічка не згоріла,
Ще наша молодість при нас.
8 учень: А те, чи варте наше діло,
То скажуть люди, й скаже час.

Заключне слово вчителя: Ми повинні думати про Україну сьогодні, і про те, якою вона буде в 21 столітті, якою залишимо її в спадок нащадкам. Олександр Довженко писав: “Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє”. І дійсно: яким би шанованим і величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні. І чи будуть поважати нас наші діти, пишатимуться нами наші нащадки вирішується сьогодні і залежить тільки від нас. Донецький шахтар, карпатський лісоруб, чорноморський моряк, криворізький гірник, придніпровський хлібороб – всі ми українці. Поки що в словах, - станьмо ж ними і в справах. Зміст нашої державної незалежності визначаємо ми. Своєю працею, інтелектуальними злетами, вірою в Україну. І співати мало “ще не вмерла”, і радіти мало, що не вмерла, треба жити, щоб жила вона.

Мета. Розвивати читацькі та бібліотечно-бібліографічні навички дітей. Виховувати в них бережливе ставлення до книги.

Обладнання. Назви зупинок, Книжка, Казкар, Пілот, Загадка Загадківна, пісня на мелодію ,,Медленно минуты убегают вдаль”, загадки, жартівливі запитання.

1 учень. Тиждень книжки! – зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало
Мов один читальний зал.

2 учень. Із малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок, хоч треба спати,
Їх ніяк не відірвати.

3 учень. За той тиждень розмаїтий
Полюбились так книжки,
Що кладуть донині діти
На ніч їх під подушки.

4 учень. Люба книжко! Ми вітаєм
Із святковим днем тебе.
Тиждень книжки, обіцяєм,
Радісно ми проведем.

Звучить пісня на мелодію ,,Медленно минуты убегают вдаль”.

Тиждень книжки зустрічає дітвора,
Бо малята люблять всі читать.
Скоромовки, загадки і казочки
Можем без кінця розповідать.
Приспів.
Книжечко, книжечко, наша улюблена,
Ти у житті для нас найкращий друг.
Вчила читати нас, вчила дружити нас,
І бережуть тебе сотні добрих рук!

Входить книжка.

Книжка. Дякую за привітання.
Дуже рада бачить вас.
Впевнена, що весело
Проведемо з вами час!

Пілот. Вже готовий книголіт.
Хто хоче з нами у політ?
Книго, капітане наш,
Не марнуй даремно час!

Книжка. Наш казковий книголіт
Вирушає у політ.
Будьте пильні та завзяті –
Час не можна марнувати.
Ми сьогодні побуваєм
На зупинках чарівних.
Хто живе на цих зупинках,
Ми дізнаємось у них.

Пілот. Мають назви незвичайні
Ці зупинки чарівні.
Чи політ наш розпочати
Ви дозволите мені?
Діти разом. Веселіше рушай,
Книгольоте, злітай
Разом з нами, мій друже,
Ти у путь вирушай!

Дівчинка. 1-ша зупинка – Острів Загадок.
І його господиня
Загадка Загадківна-
Вправна майстриня.

Загадка Загадківна. Мене народ склав
І у книжку записав.
Нумо, хто з вас усе знає,
Мої загадки відгадає?

Загадки
Хто утік від баби з дідом,
Не міг сидіти на вікні,
Зустрів у лісі різних звірів
І кожному співав пісні? ( Колобок. )

На городі виростала,
Восени велика стала.
Дід почав усіх гукати:
,,Час красуню нашу рвати”. ( Ріпка. )

Жартівливі запитання
Якою бочкою по воду їздять? ( Порожньою. )
Якої хвороби не буває на Землі ? ( Морської. )
З якого посуду не їдять ? ( Із порожнього. )
Яка рослина вбиває звіра? ( Звіробій. )
У якої рослини горить цвіт? ( Горицвіт. )
У трьох учителів був брат Сашко, а у Сашка братів не було. Чи може таке бути? ( Вчителі були сестрами. )
Що на голові по місту ходить? ( Капелюх. )
Татове дитя й мамине дитя, але не їхній син. Хто це? ( Донька. )
Як перебратися через річку з сухими ногами, якщо на ній немає моста? ( Човном. )
Що треба для обіду? ( Ложку. )
Чому корова лягає? ( Бо не вміє сидіти. )
Від чого ворона чорна? ( Від хвоста до дзьоба. )

Хлопчик. 2-га зупинка – Гора Казок і її господар Казкар.

Казкар. Усі казки на світі знаю
І дітям їх розповідаю.
А чи ви знаєте казки,
Любі мої малюки?

Запитання до казок
З чого був зроблений Колобок? ( Із борошна. )
Як звали маленького гнома, який хотів усім допомагати? ( Вася. )
Як звали пантеру, яка допомагала Мауглі? ( Багіра. )
Куди викликали Айболитя для лікування хворих тварин? (В Африку.)
Хто останнім тягнув ріпку? ( Мишка. )
Звідки втік Колобок? ( Із вікна. )
Ким працював дядько Стьопа? ( Міліціонером. )
До скількох рахував Петрик П’яточкін, щоб заснути? ( До 10 .)
Як звали теля з казки ,,Дядько Федір, пес і кіт”? ( Гаврюша . )
Як звали високого сердитого лікаря, який торгував п’явками? (Дуремар.)
Хто подарував чарівне поліно татусеві Карло? (Джузеппе.)
Хто народився з краплини роси? ( Капітошка.)
Кого пригощала Лисичка манною кашею, що розтікалась по тарілці?
(Журавля. )

Дівчинка. 3-тя зупинка – Енциклопедична.

Енциклопедичні запитання.
Скільки зубів має слон? ( 6)
Як називається графічний знак для позначення звука? ( Буква.)
Яка країна є батьківщиною Олімпійських ігор? ( Греція.)
Як називається найбільша тварина , що живе у воді? ( Голубий кит.)
Який з тропічних плодів схожий на соснову шишку? ( Ананас.)
Шкандибає обдерта Книжка.

Книжка. Ой, я книжка обдерта,
Ой, я книжка роздерта,
Ой, горе мені, горе.
Наплакала я сліз море!
Я прийшла не знаю звідкіля.
Чи немає серед вас мого господаря?

Всі. Ні.

Книжка. Ви допоможіть мені!
Моє тіло полатайте,
Сторіночки позбирайте!
Клякси і слова зітріть
І їх в книжечках не пишіть.

Дівчинка. Не плач, люба Книжечко,
Не лий сльози марно.
Зараз відведу тебе до лікарні.
Там працюють лікарі,
Малята завзяті,
Вони геть усі книжки
Вміють лікувати.

Діти ведуть Книжку до лікарні. Звучить музика. Книжка виходить з лікарні оновленою.

Книжка. Спасибі вам, малята,
Я стала як новенька!
Я зовсім непом’ята!
Сторінки чистенькі,
Немає бруду й плям.
Тепер вже довго, довго
Служитиму я вам.

Дівчинка. Ну а тепер в дорогу,
Нас жде нова зупинка!

Хлопчик. А зветься вона просто – зупинка Бережинка.
Гарненько запам’ятайте такі правила:
- Беріть книжки чистими руками.
- Не перегинайте їх , бо від цього випадають сторінки.
- Не кладіть у книжку олівці та інші предмети, бо від цього вона рветься.
- Не загинайте сторінки, користуйтеся закладинками.
- Не читайте під час їжі.
- Щоб книжка довше служила, обгорніть її.

Дівчинка. В таємничий, незвіданий всесвіт
Шлях нам, мудра Книго, вкажи.
Проведи по всіх зоряних трасах,
Стати вченими допоможи.

Хлопчик. Багато мусим знати
Про все, що є навкруг,
Тож слід книжки читати,
Бо книжка – вірний друг.
Дівчинка. Вона нам допоможе
Обрати вірний путь.
Де б ти не був, мій друже,
Про книгу не забудь.

Мати - берегиня роду.
Сценарій проведення свята матері.

Інтер'єр: Рушники, квіти, столи прикрашені вишитими серветками, на чільному місці портрет жінки з немовлям.
У кімнаті також плакати з висловлюваннями видатних людей про матір.

Вступне слово:
- Мати… це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мама - це те слово, яке найчастіше повторює дитина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони і кожна несе в серці любов. Жінки усіх рас - сестри одна одній. Однаково прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен скаже: "Найкраща мама - моя мама", бо безмежна її ніжність, хто б вона не була, де б не жила…
Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матерів, випромінювалось би ним на всі оточуючих, зло згинуло б. Саме їм, найріднішим, найдорожчим, наймілішим, присвячуємо цей вечір.

1 учень:
Стежина до маминої хати в'ється через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо висаджені кущики квасолі, а між ними поважно розплелося гарбузове гудиння, на видолинку буяє морква, сизіє тугими голівками капуста, густими листочками пійшли у ріст буряки, антен ять стріли кропу, тендітять покрапини маку-самосію… І, немов сторожа, гордо вартують на окраїнах городу соняхи…

2 учень:
Усе довкола живе неньчиною присутністю. Ось і сапа, залишена нею, одна - грабельки, певно, це тільки-но закінчила працю й пішла припорати хатне господарство… Крізь причинене вікно доноситься тиха мелодія, яка знаю, завжди бентежила її чутливу душу.

У виконанні учнів звучить "Пісня про рушник" на слова А.Малишка.

В цей час ведуча звертається до присутніх і називає приз віща тієї мами, яка напередодні назвала цю пісню улюбленою, а її донька чи син підходить і дарує квіти.

3 учень:
Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною мелодичного звучання, багатством образів. Лагідний материнський наспів заслав у дитячу душу любов до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби й захисники рідної землі. Філософи та мудреці…

Звучить колискова пісня у виконанні мами.

4 учень:
- Bслуховуюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко… Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротах, стоїть кіт у червоних чоботях… А над усіма образами величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов'ю до дитини…

Учениця декламує "Колискову" Лесі Українки.

Колискова

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить...
Леле, дитинонько!
Жить - сльози лить.

Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,-
Сон пропаде...

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас...
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!
Леся Українка

5 учень:
- Споконвік у народі існував звичай: колиску, що вийшла з ужитку, ніколи не викидати, а берегти доти, доки люди жили в оселі. А з якого дерева робили? Із клена, калини або ясеня, щоб діти були дужими та співучими.

6 учень:
- калина, верба, тополя, мальви… Одвічні символи, якими опредметнювалося найсвященіше, найдорожче, най яскраве - любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви - ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушів у далеку дорогу, вони нагадували - там земля мила, де мати родила!.

Виконується українська пісня "Мамина вишня"

7 учень:
- Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? І мовби продовження цього - уривок з листа О. Довженка до неньки: "Я дуже щасливий, мамо, що Ви в мене є десь, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам'ять і Ви співаєте з внуком "Соловушка". Дай Вам Бог здоров'я ще поспівати довше, щоб осталася пам'ять про Вас у онуках на все життя…"

Звучать українські народні пісні у родинному виконанні
(Співають бабуся, мама, тато і діти)

Прозвучали пісні - "Ой чи то кінь стоїть", "А я все дивлюся", "Ой на горі та й женці жнуть", "Ой на горі два дубки".

Учні підходять до родини та вручають їм пам'ятні подарунки.

8 учень:
Віки мужності і звитяги, віки з шаблею в боях і за плугом, віки мук на невільницьких торговищах трьох материків і віки боротьби проти татарських, турецьких та інших орд, віки надії, віки журби, віки жіночого чекання і дівочої вірності - все увібрала народна пісня.

Звучить українська народна пісня " В кінці греблі шумлять верби" у виконанні учнів.

4 учень:
Мамо, дивлюся у теплі твої очі, в яких, здається, вместилося все блакиттю землі, і запитую " А що означає "берегиня"? - "Берегиня", любий мій синочку, - відказує вона це наша оселя. Усе що ми успадкували, що зберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилося і освятилося - хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті - все це, щоб ти знав "БЕРЕГИНЯ".

Звучить українська народна пісня " Смерекова хата" яку також напередодні замовили мами.
Учениця декламує вірш В.Симоненка "Лебеді материнства"

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Василь Симоненко

А тим часом дівчата в українському національному одязі підносять до столиків улюблені страви мами, які приготували самі. Є тут вареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубці, пироги, тістечка та інше..

Проводяться народні ігри "Хто швидше з'їсть вареника", Смішні вареники, "Зайчик-чибиряйчик", "Щоб не перервалася пісня" .

В іграх беруть участь діти разом з батьками. Переможцям вручають призи.

Закінчується поезією М. Сингаївського "Чорнобривці".

Чорнобривці

Чорнобривців насіяла мати
у моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю.
Бачив я і в чужій стороні
чорнобривці із рідного краю,
що насіяла ти навесні.

Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого поля
із далеких країв журавлі.
Розцвітають і квіти, і доля
на моїй українській землі.

Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.