Диктор: Ти чуєш, як шумить Дніпро, Як лине пісня солов"їна? То все на щастя, на добро, То наша рідна Україна. Не згасла проведена зоря, Не впала правда на коліна. У кожній думі Кобзаря Живе могутня Україна. В боях щербили ми шаблі І воскресали на руїнах. По всій землі, святій землі Гриміла славна Україна. І слава Хортиці гучна, І Берестечка кров невинна – То все вона, для всіх одна, То наша вільна Україна. Тут все твоє - степи, гаї, У небі туга журавлина. Нехай повік в душі твоїй Не згасне наша Україна.
І ведуча: Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!
2 ведуча: У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу - таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення незалежності нашої держави.
Дівчинка: Україно! Мій духмяний дивосвіт Голубінь над чистим золотом волосся Через терни йшла до волі стільки літ, І настав тай світлий день коли
Разом : Збулося!
Хлопчик : Все що мріялось нами сповнилось, настало "Ще не вмерла Україна" Гордо прозвучало!
(Звучить Гімн України). Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом.
Дівчинка: Хліб - сіль на рушнику несу. Любов несу всесвітню. Люблю людей я над усе, Як люблять землю рідну. Прийміть цей хліб, Як символ достатку і життя.
Хлопчик: Даруєм хліб на рушнику - І ніби між серцями сонце сходить, Таке ясне, неначе згода Між двох людей і між народів.
Дівчинка : Даруєм хліб на рушнику На доброту і на взаємність, І відстані найдальші меншають, І радісніше жити на віку.
Хлопчик: Допоки хліб - допоки світ, З ним щастя і великі справи. Подоба в нього від землі, А суть - од правди. (Заходить українець і українка).
Українка: Любіть Україну як сонце любіть, Як вітер і трави і води. В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди.
Українець: Яка ж вона довга в століття, у цілі віки, Година негоди, що люд український гнітила Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки, А шаблі мов блискавка, сині жупани мов крила.
Козак: До звука звук, струна струні одвітна А всі - одвітні серцю Кобзаря А вже козацьке військо маком квітне, І спалахнула Хортиці зоря Ці звуки, звуки золото тривожні, Закличний марш: агей козацтво в путь. І як струна, душа правдива кожна, З глибин історії, вони ідуть. ідуть. Гей долиною, гей широкою козаки ідуть. (Виконується пісня "ОЙ на горі та й женці йдуть").
Українець: Пам’ятаймо, чиї ми сини, Коли будні на серці чи свято, Знову бачиться з давнини Україна зажурена мати. І зруйнована бачить січ, Де мій пращур лежить серед поля, А йому похилилась до віч, Україна немов Тополя, (З’являється у жалобі Мати-Україна).
Україна: Сину, сину... А Він мовчить... Сину, сину, скажи що не будь... Жовте листя на вітах тремтить, І летять журавлі у небо.
Українка: Затуляли чужинці в обіймах наш рот, І перевертні кривдили зраджену мову, Вилив душу в пісні український народ, І живе мій народ у співучому слові, (Виконується українська народна пісня.
Українець: Ми Українці від Тараса, Мазепи й Сковороди... Було сліз більше, ніж води. Нас голодом не раз морили, І в очі населяли страх. Ой наші мовчазні могили Куди не глянь - по всіх світах....
1 ведуча: Соловки, Сибіри, Магадани.... Вороги народу де ваш лік? На душі на думці - скрізь кайдани Тридцять сьомий розпроклятий рік.
2 ведуча: Так мало непогорблених прямих, Окрилених високою метою. І хто нас визволить од нас самих, Від страху перед правдою святою?
Диктор: Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя. Своїм стражденним і незлим обличчям Я син, тобі доземно уклонюсь.
1 ведуча: Між лавок і фальшивих од, Між порнографії і страху Він виросте - новий народ Що за Вкраїною на плаху. Він буде добре знати шлях... Яким ішла його Вкраїна: Де був капкан, де злоби цвях, А де насилля і руїна. Він гляне - Богом із висот - Навпіл. Сурово й пильно гляне, Мій гордий праведний нарад, Який зненавидить кайдани. Який над все поставить честь Свою і славу України...
(Лунає пісня "Ой у лузі червона калина"). Виходять 3 українці:
І-й Вставай Україно! Вставай! Виходь на дорогу свободи Де грає широкий Дунай, Де ждуть європейські народи.
2-й Вставай, Україно! Вставай! Єднай Чорне Море й Карпати І свій переболений край Не дай ворогам розламати!
3-й: Ми народ, що вийшли із народа, Клянемось в благословенну мить Всі свої тисячолітні болі, В славу України перелить.
1 ведуча: Це Мій народ. Спогорда не дивись. Ще руки в нього з праці вузлуваті, Душа ж його пречиста, яко свято, А в серці дума й пісня обнялись.
2 ведуча: Під синім небом України Зазолотилися жита У чуйнім серці воєдино З'єдналась палітра та. Бо ще дано нам споконвіку - Душею, що не любить крику Єднати землю й небеса.
Українець: Дай нам, Боже, сили і снаги, Щоб цвіли Дніпровські береги, Щоб жили гуртом, не поодинці На землі щасливі українці
2 ведуча: Я на рідній мові друзям щастя зичу Хай добро хлібину кожному несе. У гостинну хату щиро всіх покличу І вони, я певен, зрозуміють все. І вони, я певен зрозуміють слово, Де вкраїнська мова пахне барвінково, Де вкраїнська пісня розправля крило.
1 ведуча : Рідне слово моє - в нім озвуться віки, Рідне слово моє – і крізь хмари сія. Словом вишию день - простелю рушника, А на тих рушниках - Україна моя. (Звучить пісня "Роде наш красний").