Дім продавши, баба Тася Всім була хороша. Поки мала в ощадкасі Немаленькі гроші. Діти їй листи писали, «Били» телеграми. Все просили-умовляли: — Їдь до мене, мамо! Зустрічали, обіймали... Тицяли їй квіти. На таксі везли з вокзалу... Золото — не діти! Вились, наче голубочки. Всі коло голубки: Влітку — садять в холодочку, Взимку — біля грубки. У тарілку підкладали Їй шматочки ласі... А як бабині розтали Гроші в ощадкасі. Стало нічого вже брати — Ощадкнижка гола!.. Почали старою грати, Як у волейбола. Толя каже: — Їдь до Яші!.. Будеш гарно жити. Яша ж враз її — до Маші, Як багаж — транзитом. Маша стріне — руки в боки, Аж слиною бризка: — Вистача мені мороки... Житимеш в Лариски! Тільки й знають, що катають Матір на колесах. Внуки те спостерігають Не без інтересу. Тож, як знов зайшли дебати. Де приткнуть матусю, — Почали і внуки «гратись» У такому ж дусі. Одне одному жбурляють Лялечку дівчатка... Це ж малі — поки ще грають, А коли повиростають, То... Читай. Спочатку.