Щоб ти був щасливим - тобі заповім: Люби Батьківщину всім серцем своїм! Найбільше у світі люби ти її! Є інші держави, є інші краї - А рідна Вітчизна у світі одна, Для тебе, мій друже, як мати, вона.
Здрастуй , сонечко! Я всміхаюсь сонечку: - Здрастуй, золоте! Я всміхаюсь квітоньці - Хай вона цвіте! Я всміхаюсь дощику: - Лийся, мов з відра! Друзям усміхаюся - Зичу їм добра!
Про золоті руки Сідайте, діти, у гурті: Зустрілися ми знову! Про славні руки золоті Я поведу розмову. Ті руки звичні до землі, Будують, вміють шити... Ми часто бачим мозолі На їх долонях, діти.
Спи, моя мамо! Нехай тобі сниться В нашому полі висока пшениця. А за пшеницею - нижче, в долині - Льон розцвітає - мов оченьки сині! Полем-долиною йдеш ти у ланку... Спи, моя мамо, до ранку!
Весна Ще по ярах біліє сніг І спить озимина, Та вже з гори струмок побіг, - До нас прийшла весна/ Землі торкнулася крилом - Промінням золотим, І враз повіяло теплом Над лісом молодим. Немовби в синьому вінку Галява між дубів: То квітнуть проліски в ліску І синій сон розцвів.
Пісня проліска Я - перша квіточка весни, Я - пролісковий цвіт, Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ У мене очі голубі, Такі, як неба синь. Росту між кленів і дубів, Люблю і сонце, й тінь. Зелені рученьки мої Листочками зовуть. Я полюбив ліси й гаї, Живу я здавна тут. І вірю: люблять всі мене, Як весну золоту, Бо знають, що зима мине, Коли я розцвіту.
Журавлики Це хто курличе уночі І на самім світанку? Летять журавликів ключі, Виспівують веснянку: - Курли-курли, курли-курли! Щасливі та веселі, Ми знову в край наш прибули До рідної оселі! -Скажіть, журавлики, скажіть - Так важко вам летіти! Чому б у вирії не жить І весноньку і літо? - Курли-курли, курли -курли! Забудемо про втому. Та ми б і жити не змогли, Щоб не летіть додому.
Співай, соловейку! Аж гнеться калина від співу дзвінкого! Це хто там співає? Не видно нікого. Погляньте пильніш у калину рясну: Ото соловейко стрічає весну. Щебече, витьохкує, срібно сміється. І де стільки сили у нього береться! Такий же маленький, а як він співа, Немовби до нас вимовляє слова. Співа соловейко про сонце й хмаринку, Про любу Вкраїну , що квітне в барвінку . А нам не наслухатись гарних пісень, В садок під калину приходим щодень. І дуже ми вдячні маленькій пташині. Хоча вона взимку жила на чужині, Та пісню принесла у рідний свій край ... Співай, соловейку, ще дужче співай!
Зелена повінь. Гей, розлилась по селу і по місту Повінь зелена з зеленого листу! Наче у річці весняна вода, Грає, вирує верба молода. Зашумували на вулиці клени, - Вулиця тоне у листі зеленім. Зашумували в дворах явори, - В листі усі потонули двори ... Повінь зелена гуляє навкруг, Хвилю свою покотила й на луг, Вже он дістала до лісу й до гаю. Як я туди доберуся - не знаю. Сяду у човник, мабуть, при вітрилі, Так і пливтиму по листячку - хвилі.
Конвалії Із зеленої сорочки, Що зіткав весною гай, Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх - угадай. Це конвалії у гаї На галявині цвітуть. І ніде, ніде немає Кращих квіточок, мабуть. В них так пахощів багато, Цвіту свіжого, роси. Хай ростуть, не буду рвати, - Шкода їхньої краси!
Червень В золотій хустинці Дорогі гостинці Червень нам приніс. Гляньте, як суниці В лісі на травиці Розсипає скрізь! Налилися вишні Соковиті, пишні. Пшениці шумлять. Червень нам співає Весело над гаєм, Кличе в гай гулять. І мені здається - Все навкруг сміється: Луки, гай, ріка ... Я ловлю в долоні Сонечко червоне, - Ой, теплінь яка!
Ромашка На стрункій високій ніжці Біля річки на лужку, У хустинці - білосніжці Стрів я квітоньку таку. Ясним оком жовтуватим Усміхалася мені. Я хотів її зірвати, А бджола сказала: "Ні!"
Хмарка З далекого моря занесло хмарину, - Приніс її вітер, підгонив у спину. Стомилась, заплакала хмаронька та І сльози свої пролила на жита, На гай, на долини - Сльозини -перлини. Не стало, не стало у небі хмарини ... А ми засміялись, бо зелено скрізь. І весело стало від хмарчиних сліз!
Липень Поглянь, як золотіють липи! То цвіт рясніє на гіллі. До нас прийшов смуглявий липень В новім солом'янім брилі. Це жито липневі у полі Дало соломи на бриля ... Прив'яло листя на тополі. Від спеки аж пашить земля! А липень сипле й сипле стріли - Рожево-жовті промінці. Уже стоять жита доспілі І достигають пшениці.
Скоро прийде осінь золота Покосили пшениці й жита І незчулись, як минуло літо! Скоро прийде осінь золота, Молоде зійде зелене жито. На м'якій розпушеній ріллі Буде жито килимом лежати ... Вже летять за море журавлі, - Їх виходим вранці проводжати. Зажурились квіти неспроста: На світанку впали роси білі. Скоро прийде осінь золота Жовкне листя у саду на гіллі.
Журавлі летять Журавлі летять, курличуть, Шлють останнє "прощавай!" Літечко з собою кличуть, Забирають в теплий край. Ой, як жалко мені літа І журавликів моїх! Та не буду я тужити, Бо весною стріну їх.
Спи, моя мамо! Нехай тобі сниться В нашому полі висока пшениця. А за пшеницею - нижче, в долині - Льон розцвітає - мов оченьки сині! Полем-долиною йдеш ти у ланку... Спи, моя мамо, до ранку.
Падає, падає, падає Густо сніжок на поля. Нас веселить він і радує - Щедрою буде земля. Впору нап'ються водицею Рідні колгоспні лани. і золотою пшеницею Літо прославлять вони!
Загадки:
Я - руда, І ти руда! Я з хвостом - Ти без хвоста! Я - звірятко, ТИ - грибок, А ім'я - Одне на двох!(Лисичка)
В барлогу скоро піду спати, Щоби зиму переждати. Коли тепло прийде, назад- І я повернуся до вас. (Ведмідь)
Хто в хустині червоненькій став у лісі між дубів? Може, дівчинка маленька назбирать прийшла грибів? Ні, не дівчинка там стала, Горобина виростала! Ту хустинку гаптувала щедра осінь золота! Журилась під осінь Малесенька жабка: Уже пожовтіла у соняха шапка, І жовтими стали листочки у клена, А я ще і досі - зелена-зелена!
