Книги по школьной программе

Олесь Гончар – видатний письменник

Mon, 25 May 2015 08:18:37 GMT

Видатних митців, що досягли вершин творчості, зробили великий внесок в історію, культуру рідного народу або й усього людства, часом називають за їхніми найвідомішими творами чи образами, в яких найяскравіше втілені їхні ідеали, найглибше розкрита їх людська й мистецька сутність: Тараса Шевченка – Кобзарем, Івана Франка – Каменярем, Максима Горького – Буревісником, Андрія Малишка – Сурмачем. Олеся Гончара можна по праву назвати Прапороносцем. Адже він завжди – на правому фланзі, в гущі подій, за справедливість, за мир, за добро людям. Чи то навчаючись в університеті, чи боронячи Вітчизну в лавах добровольців-студбатівців, чи створюючи свої талановиті книги… Олесь Гончар – видатний письменник, великий майстер слова, чиї твори вже сьогодні заслужено вважаються радянською класикою. Як і всьому "поколінню Брянських" – тим, кому на початок війни було десь 20-25 років. Гончару судилося в житті пройти важкими фронтовими шляхами, зазнати й гіркоти відступу та поразок, і біль втрат, і радість Перемоги. Трудом і зусиллями цього покоління підвелася Вітчизна з руїн, утвердила мир на землі, скорила атом, послала своїх синів у Космос. Шлях Олеся Гончара – типовий для цього покоління. Олесь Гончар по праву назвали великим Українцем, совістю нації, подвижником її духовного відродження.
Шанувальникам творчості письменника добре знані його художні твори – від прославлених "Прапороносців" до книги-спогаду "Далекі вогнища". Відома і його багатогранна злободенна публіцистика, яка ввібрала в себе думки про українське духовне відродження, про видатні постаті нашої культури, про все, що хвилювало, тривожило його. Народився Олесь (Олександр) Терентійович Гончар 3 квітня 1918 року в селі Суха, тепер Кобеляцького району Полтавської області у сім’ї робітників Терентія Сидоровича і Тетяни Гаврилівни; батько перед війною працював у приміському колгоспі (де й загинув від німецької авіабомби), мати – на заводі металевих виробів.

Життя і творчість М.В.Гоголя яскравий приклад, нащадкам

Mon, 25 May 2015 08:11:50 GMT

Поняття Батьківщини завжди пов’язане з любимими нашому серцю місцями – стежкою дитинства, широким полем, де колись відбувався запеклий бій з чужинцями, дорогими і близькими людьми.
Трепетне почуття пробуджують у нас зустрічі з місцями, пов’язаними з життям великих поетів, художників, письменників, які прославили Батьківщину своєю творчістю.
Михайлівське і Пушкін, Ясна Поляна і Толстой, Тархани і Лермонтов, Спаське-Лутовинове і Тургенєв, Канів і Шевченко, Полтава і Котляревський, Панас Мирний, Короленко...
Шанобливо ступаємо ми на землю, по якій ходив славетний син українського народу, великий російський письменник Микола Васильович Гоголь.
Життя і творчість М.В.Гоголя яскравий приклад, нащадкам, любові до історії і культури українського народу, єднання російської і української культур, скріпленою у віках спільною долею, самою історією двох братніх народів.
Тісними вузами були пов’язані з передовими людьми Росії, з видатними діячами російської культури класики української літератури Т.Г.Шевченко, Леся Українка, І.П.Котляревський, Є.П.Гребінка, М.М.Коцюбинський та багато інших. Як невіддільне ім’я Т.Г.Шевченка від В.А.Жуковського від О.М.Горького, так неможливо уявити М.В.Гоголя без дружби з О.С.Пушкіним, С.Т.Аксаковим, О.А.Івановим, І.С.Тургенєвим, М.С.Щепкіним та багатьма іншими.

Голодомор в Україні.

Mon, 25 May 2015 07:57:36 GMT

Перший голодомор в Україні тривав з 1921 року до середини 1923 р. Його причини:
- політика "воєнного комунізму" (зокрема продрозкладка – насильницьке вилучення хліба в селян);
- заборона селянам реалізувати хлібні лишки за ринковими цінами;
- падіння товарності сільського господарства, внаслідок незацікавленості селян у розвитку виробництва сільгосппродукції;
- Перша світова та громадянська війни;
- руйнування матеріальної бази сільського господарства внаслідок надзвичайно жорстокої посухи, що спричинила неврожаї в 1921 і 1922 рр.;
- криза в сільському господарстві, яка була посилена скороченням промислового виробництва через його мілітаризацію під час громадянської війни.

Генiальний сучасник i далекоглядний пророк Т.Г.Шевченко

Mon, 25 May 2015 05:50:25 GMT

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814-1861) – видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування.
Всього 47 років прожив Тарас Шевченко. Серед них 24 перебував у кріпацтві, 10 – на засланнях, практично всі інші – під жандармським наглядом. Проте все, що зробив Великий Кобзар, назавжди залишає його серед живих, утверджує як геніального нашого сучасника і далекоглядного пророка. Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с.Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда – поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей – старші – Катерина та Марія, брат Микита, молодші – Ярина, Марія, брат Йосип.
1843 року Шевченко змалює хату в Кирилівці, де провів своє дитинство. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. 1823 р., коли Тарасу було дев’ять років, померла мати. Батько одружується вдруге на Оксані Терещенко, 1825 року помирає і сам батько Тараса.
Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, який став опікуном сиріт. Згодом майбутній поет іде школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було постійно напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом – у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Утративши надію стати маляром, Т.Шевченко повертається до Кирилівки й пасе громадську череду.
1827 року Т.Шевченко наймитує у кирилівського священика Григорія Кошиця. Із ранніх років він цікавився народною творчістю, у дяків навчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із села Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В.В.Енгельгардта.
Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши здібності козачка до малювання, Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса. 1831 року сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта, 1832 року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву – різних живописних справ майстру.

Т.Г.Шевченко - дітям

Mon, 25 May 2015 05:48:25 GMT

Т.Г.Шевченко – у своїй поетичній творчості, в листах, у прозі й щоденнику висловлював думки про виховання дітей, виявляв глибокий інтерес до навчання їх. Він написав "Буквар", готувався написати ще ряд шкільних підручників (з арифметики, етнографії, історії).
Шевченко вважав, що велика справа виховання дитини мусить бути зосереджена передусім у руках матері. Саме такими були погляди народу на роль матері ("Не та мати, що родила, а та, що до розуму довела"). У віршах поет показав глибоку любов матері-селянки до своєї дитини:

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
("У нашім раї на землі").

З глибоким проникненням у психологію дитини Шевченко змалював образи дітей у багатьох своїх творах. Так, у поемі "Гайдамаки" він згадує про те глибоке враження, яке справили на нього спогади його діда – учасника повстання гайдамаків, як він, ще дитина, плакав, слухаючи дідові розповіді, і на все життя зберіг їх у своїй пам’яті, щоб розповісти потім онукам про боротьбу українського народу в минулому.
Великого значення надавав Шевченко читанню і ознайомленню з книгами позитивного змісту. "Дивною й ненатуральною здається... людина, яка існує без книги", – писав він у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали".

Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка

Mon, 25 May 2015 05:46:40 GMT

Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

Творчість народної художниці України Марії Приймаченко (Примаченко) – явище самобутнє, неповторне

Mon, 25 May 2015 05:44:31 GMT

Творчість народної художниці України, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка Марії Приймаченко (Примаченко) – явище самобутнє, неповторне, як мистецтво кожного з великих майстрів. Народжені, здається, самою землею, вони поєднують у собі прагнення багатьох поколінь, дають їм найповніше вираження завдяки своїй індивідуальності, своєму таланту. Творчості Приймаченко в останні десятиліття присвячені статті, альбоми, науково-популярні фільми, теле- і радіопередачі. Проте все нові і нові дослідники намагатимуться осмислити цей щедрий світ любові, мудрості, фантазії, мрії, що постає перед нами у всій своїй пишності і загадковості. Ще досі повністю не з’ясований феномен Марії Приймаченко – народного художника і народного поета.

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині Івана Франка) Львівської області.

Mon, 25 May 2015 05:42:38 GMT

В історії кожного народу є імена, які, мов яскраві зорі крізь роки і століття світять людству своїм вічно невгасаючим світлом.
В історію української культури Іван Франко ввійшов як один з найвидатніших поетів і мислителів кінця XIX і початку ХХ ст. В його творчості гармонійно поєднались глибокий реалізм, гостро-викривальний пафос і проникливий ліризм. Щодо ширини творчого діапазону, то він не має собі рівних в українській літературі минулого століття.
І.Франко – співець боротьби, поет глибоких почуттів, першорядний белетрист, майстер широких соціальних полотен та психологічних мініатюр, невтомний вчений, філософ, історик, економіст, соціолог, літературознавець, етнограф, фольклорист, гарячий популяризатор досягнень слов’янської і світової літератури, палкий публіцист, редактор кращих українських журналів, які зуміли об’єднати навколо себе найвидатніші сили України, і , нарешті, громадський діяч, що вогнем слова будив живу думку у народних масах. І в цьому він був сином свого часу, став легендарним Каменярем.
Галактика творів Івана Франка народилася з пилинки вогню. На вигляд звичайна іскра, а насправді незбагненна клітина божественного променя „правдива іскра Прометея”, злетіла з батькового ковадла ще в дитяче серце поета і вибухнула вулканами любові до людей, до праці, до правди, до свободи, заполонила його безмежну душу обертаючи її в безліч світил, які світять ще нині і розширюють свої національні і світові орбіти. В тій іскрі відклався віками національний і соціальний біль українського народу.

Улас Самчук один із видатних майстрів української прози ХХ століття.

Mon, 25 May 2015 05:39:44 GMT

Улас Самчук (1905-1987) – один із видатних майстрів української прози ХХ століття. Нелегким був його життєвий і творчий шлях, який завершився на еміграції, в Канаді. Донедавна доробок Уласа Самчука був на батьківщині під забороною, й лише тепер його творча спадщина повертається до українського читача.
Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань (Рівненська обл.) в селянській родині.
У 1917-1920 роках навчався в Германській чотирикласній школі, надалі в українській приватній гімназії у Кременці, продовжував навчання у Бреславському університеті (Німеччина) та в Українському вільному університеті в Празі.
Перше оповідання "На старих стежках" (1926 р.) опублікував в журналі "Наша бесіда". Постійно співпрацював з українськими періодичними виданнями: "Літературно-науковим вісником", "Дзвонами" (Львів), "Самостійною думкою" (Чернівці), "Сурмою" (Берлін-Каунас).
У 1941-1942 роках працює редактором газети "Волинь", яка видавалася у Рівному.
У 1944-1948 роках живе у Німеччині.
Восени 1945 року Улас Самчук спільно з І.Багряним, В.Домонтовичем, Ю.Косачем, І.Майстренко, Ю.Шерехом виступив ініціатором створення літературно-мистецького об’єднання українських письменників еміграції – Мистецького українського руху, і був обраний його першим головою. У 1948 році переїхав до Канади, де став засновником письменницької організації "Слово«.

Багряний Іван — Тигролови (дуже стисло) (скорочено)

Mon, 27 Apr 2015 15:46:45 GMT

У романі з екзотичною назвою «Тигролови» і справді йдеться про неймовірне – як люди ловлять голими руками цього сильного і агресивного хижака. Ще неймовірнішою може здатися жорстокість тоталітарно-репресивних сталінських жорен, в які потрапив нащадок славного козацького роду Григорій Мнгогорішний. Він, катований, мордований, голодний, розчавлений, в свої 25 літ на стільки ж літ засланий по етапу на каторгу до Сибіру, все ж таки не здався на милість невблаганної долі.