Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814-1861) належить особливе місце. Поборник правди і свободи, він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виразив споконвічні вільнолюбні прагнення свого народу. Шевченко прожив коротке подвижницьке життя. Як поет, художник і мислитель .
Шевченко був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант в поетичному слові і в образному мистецтві, то стає зрозумілою феноментальна природа його як людини і митця.
Ставши вільним , Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю. Пізніше написані рядки «Автобіографії» та повісті «Художник» вияскравлюють душевний стан, який пережив при викупі з кріпатства та вступі до Академії мистецтв 1838 року.
Упродовж семи років навчання з-під його пензля, граверського штихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання він був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника Шевченко уже працював на рівні професіонального майстра.
Весь поетичний і частина художнього доробку петербурзького періоду тематично пов’язані з Україню, хоча між 1830 і1843 роками йому жодного разу не вдалося побувати у рідному краї. Поїздка на Україну в 1843 році збагатила Шевченка силою-силенною контрасних вражень. Чарівна краса природа - і, як він писав, «жахливе пригнічення селян поміщяками...»
Альбоми митця були заповнені шкіцами, записами зразків поетичної народної творчості. Поїздка дала йому живий матеріал для побутових карти «Селянська родина» і «На пасіці», низки портретів, перших шести офортів «Живописна Україна» (за його задумом, це мала бути велика серія з трьох тематичних розділів, в окремих випусках по 12 естампів щорічно), а також для багатьох поезій.
Відвідання України 1843 року мало вирішальне значення у виборі Шевченком подальшого життєвого шляху - словом і пензлем працювати для свого народу. Закінчивши у березні 1845 року Петербурзьку Академію мистецтв, він одразу ж переїжджає на Україну, оселяється в Києві і приймає пропозицію бути художником Археографічної комісії при університеті.
Керівництво комісії вдовольнялося протокольним, точним відображеннямям тих чи інших об’єктів. Але Шевченко не хотів бути автором мальваних фотографій. У численні краєвиди й жанрові сцени, виконанні за 1845-1847 роки співробітницта в комісії, він вклав багато особистого, своє бачення дійсності.
5 квітня 1847 року його було арештовано. У нього було конфісковано зошити з «крамольними» поезіями, альбом з київськими етюдами , який потрапив до рук київського губернатора і зник безслідно. Шевченка тримали під найсуворішим наглядом і забороняли йому писати та малювати.
Печать тривоги і страждання відбилася на автопортретах, які Шевченко створив на засланні. Особливо його гнітила заборона займатися творчістю, санкціонована «найяснішим». Проте він і гадки немав скорятися їй. І в Оренбурзі, і в Новопетровській фортеці біля Каспію продовжувалась його поетична й мистецька творчість - підпільна, але повноцінна, художньо досконала. Не втративши попередньо романтичної забарвленності, вона стала водночас проникливішою, змістовно місткішою, а в ряді малюнків - сповненою критичного пафосу.
Понад 400 акварелей, сепій, рисунків - такий доробок Тараса на заслані, всупереч забороні писати й малювати.
Після заслання від прибув до Петербургу, останні чотири роки життя сповненні новими творчими злетами, зокрема в образотворчому мистецтві Ще з учнівські роки Шевченко полюбив гравество і тепер він спрямував усі свої сили у напрямку цього мистецтва.
Найвагоміший же здобуток Шевченка-митця останнього періоду життя - це офоти. З-поміж двох десятків офотів, створених у 50-60 роки ХІХ ст. - твори різних жанрів: «Автопортрет зі свічкою», «Свята родина» за картиною Мурільйо, «Притча про робітників на винограднику» за картиною Рембранта. Твори голанського митця Шевченко вивчав спеціально. У вересні 1860 року Петербурзька Академія мистецтв надала йому звання академіка гравюри. Того ж місяця його графічні твори були представлені на річній академічній виставці.
Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні пори життя, в різних настроях і переживаннях, але неодмінно із глибоким щирим самоаналізом, із психічною наснаженістю.
Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів вітчизняної та світової класики. «Смерть Лукреції», «Смерть Віргінії», «Смерть Сократа», «Смерть Олега, князя древлянського». Художник трактує смерть відомих персонажів античної й вітчизняної історії як наслідок підступу, терору.
Літературними сюжетами історичними джерелами навіяні багато рисунків, шкіців, зокрема «Арешт Пугачова», «Умираючий гладіатор», «Діоген».
Побутовий жанр Шевченко підніс на новий щабель. У його творах була продовжена така традиційна риса української літератури і мистецтва, як описовість. Шевченко любив відображати моменти, за якими вгадується цікаве оповідання, життєва і подовжена в часі сюжетна канва.
Акварель "Циганка-ворожка» 1841 р. можна віднести до одного з програмних творів Шевченка-побутописця. Це бувальщина про те, як молода дівчина вирішила вдатися до гадання циганки щодо своєї майбутньої долі. Митець дає досить виразну характеристику персонажам, ретельно вимальовує риси їхньої вдачі - довірливої і простодушної дівчини та балакучої ворожки.
Сюжети сучасного життя розробляє Шевченко в картинах 1840 років - «Катерина» 1842р, «Селянська родина» 1843, «На пасіці» 1843.
Цікава тема - життя казахських дітей. Усміхнене обличчя хлопчика, що розпалює групку, щасливий ловець раків, що заснув біля своєї здобичі, гра малюка з котом - в усіх цих нехитрих сюжетах батьківське ставлення до бідних дітей, які уміють бути щасливими найпростішими забавками.
Слава Шевченка пережила добу , в яку він жив. Його безсмертні твори і сьогодні високо цінує людство, його ім’я відоме в усьому світі.
