Среда, 26.07.2017, 19:32
Приветствую Вас Гость | RSS

Детская библиотека г.Вилково

Поиск
Форма входа

Наш банер
Герб України
Герб Вилково.
Запорозький козак
Вилково
Князь Володимир
Одесская область
ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ
Города и села
Статистика

Онлайн всего: 1
Зайцев: 1
Пользователей: 0

Главная » .. » Гостевая книга

..: 113
..: 1-10
Страницы: 1 2 3 ... 11 12 »


привет
Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 31.10.2016



Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування”.

Отже, мова — це наш всенародний скарб і найважливіший засіб спілкування , її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам.

В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.

‘’ Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення.

Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювача Ти стомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Словo’’. Так писала у ‘’Молитві до мови’’ Катерина Мотрич.

Рiдна мова . Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi.

Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови.

Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її.

Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою. Вiдомий поет i композитор Юрiй Рибчинський iз захопленням говорить про мову:

Мова наша, мова -

Мова кольорова.

В нiй гроза травнева,

Й тиша вечорова .

Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову.

Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць.

Калиновою, солов’їною називають українськi поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синiвською любов’ю звеличує рiдну мову. Ось як В.Сосюра захоплюється мовою:

О мово рiдна!

Їй гаряче серце

Вiддав я недарма,

Без мови рiдної, юначе,

Й народу нашого нема.

Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше вона має володiти, звичайно, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова - це невiдємна частка Батькiвщини, голос народу й чарiвний iнструмент, на звуки якого вiдгукуються найтоншi, найнiжнiшi струни людської душi. З рiдною мовою мають звязок найдорожчi спогади про перше слово, вимовлене в дитинствi, почуте з маминих вуст, затишок батькiвської хати, веселий гомiн дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, пiд якою вперше зустрiвся з коханою людиною:

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

I там, де звучить рiдне слово,

Живе український народ.

Мова народу - найкращий цвiт, що нiколи не в’яне, а вiчно живе, розвивається.

Одна українська приказка говорить: "Ласкавими словами i гадюк чарують". Тож бережiмо рiдну мову, шануймо i розвиваймо, дбаймо про її чистоту i красу, намагаймося говорити один одному лише добрi слова, тодi i свiт навколо стане кращим, добрiшим.

Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення мови, боріться за її красу, правильність, багатство. Розвивайте і бережіть наш національний скарб.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно.

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам.

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає —

Народ говорить.

М. Рильський
Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 20.05.2015

Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 27.02.2015



Последняя неделя перед Великим постом по времени совпадала с языческим праздником проводов зимы и встречи весны, который отмечали все народы Европы в дохристианский период. У восточных славян этот праздник получил название «Масленица». Обряды Масленицы, сохранившиеся в народной традиции и в настоящее время, непосредственно связаны с языческими культами предков, семейно-родовых отношений и плодородия. На семейно-родовой характер масленицы указывают и названия некоторых дней праздника — «тещины вечерки» (пятница), «золовкины посиделки» (суббота), а обязательные для масленицы блины (языческий символ солнца) были традиционным поминальным блюдом восточных славян. Считалось, что последнюю неделю перед Великим постом надо провести весело, так как впереди целых 7 недель сурового поведения и многих ограничений. Каждый день этой недели имеет определенные особенности и интересные обычаи. Рассмотрим каждый из них.

В понедельник женщины идут в корчму и начинают праздник Масленицы. Если же к их компании хотят приобщиться мужчины, то им на шею нужно повесить колодку, снять которую можно было, лишь поставив магарыч.

Во вторник женщины снова в корчме. После гуляния в корчме все выходят на улицу, где устраиваются веселые забавы, которые длятся почти весь день.

Среда не связана с какими-нибудь действами и имеет название «Знобы-бабы».

Наверное, Масленица — это настоящий рай для женщин, так как в четверг они снова садятся за стол и поднимают рюмки. И вдобавок в этот день нельзя шить и прясть. 

В пятницу зять должен угостить свою тещу. После этого зятю надлежит покатать свою тещу улицами села или же города. Причем сервис в таком случае зависит от характера тещи, то есть злую и сварливую везут по неровной дороге и наоборот, если теща кроткая, то и дорога ровная, словно струна. 

Суббота не обозначена интересными обрядами.

Наиболее пышно отмечается воскресенье. Специально к этому дню готовили вареники с творогом, в отличие от русских блинов. Проводились массовые гуляния, игрища, забавы. В этот день нужно обойти всех родственников и соседей и попросить извинения за все совершенные обиды, дабы очиститься перед Большим постом от всякой скверны. Нельзя также употреблять водку. Перед сном нужно тщательно прополоскать зубы, чтобы черти не вытянули творог, который остался после масленицы, вместе с зубами.

Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 06.02.2015

Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 02.12.2014

Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 07.11.2014

Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 19.10.2014

Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 18.10.2014

Хтось Мухам набрехав,
Що на чужині краще жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
Наслухались дві Мухи того дива
(Про се найбільше Чміль гудів).
— Тут,— кажуть,— доля нещаслива,
Дурний, хто досі не летів!
Покиньмо, кумо, Україну,—
Нехай їй хрін!
Та помандруймо на чужину,
Аж до веселих тих долин,
Де доля кращая витає
І, може, плаче, нас ждучи…
Зими там, кажуть, не буває,—
Гуляй, безпечно живучи! —
Так одна Муха-цокотуха
Базікала з кумою вдвох,—
Коли поглянуть на горох —
Сидить Бджола та мовчки й слуха.
— Здоровенькі були! —
Обидві Мухи загули.—
От добре, що зустрілись з вами…
А нуте й ви збирайтесь з нами! —
На це Бджола сказала їм:
— Шкода! Я рідну Україну
Не проміняю на чужину,
Нехай се щастя вам самим.—
А Мухи разом задзижчали:
— Ось годі, не кажіть!
Жили ми тут — добра не знали,
Бодай би так не жить!
Не то пани, дурні селяни —
Усяке шкодить нам;
Щодня таке життя погане,—
Колись так буде й вам.
— Ні, я сього не сподіваюсь,—
Сказала їм Бджола,—
Мені шаноба скрізь була,
Бо я без діла не тиняюсь.
А вам —
Однаково, що тут, що там,
Ви ні на кого не жалкуйте;
Обридло тут — туди мандруйте
На втіху павукам.

Я про охочих до мандрівки
Давно сказать хотів:
Хто дома зледащів,
Тому не жаль домівки.
Діди мовляли їм колись:
Ідіте, ринде,
Куди інде,—
Нащо ви нам здались?
Там, може, вас не знатимуть,
То й риндою не зватимуть.
Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 13.10.2014

Ключи для Касперского от 30.10.2014




Ключи для Касперского всех версий.


Скачать с turbobit.net
Гостевая книга | Переходов: 0 | Дата: 02.10.2014

..
Праздники Украины
Праздники Украины
Погода
Прогноз погоды в Вилково » Украина
ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ
Шевченко Т Г
М.Коцюбинський
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Іван Франко
Пришвин М.М
Вишня Остап
111


Гоголь "Вечера на хуторе близ Диканьки" - сочинение "Вечера на хуторе близ Диканьки"

Реферат: Політичний портрет М. Грушевського

Скачать Бонк - Английский шаг за шагом

Смотреть онлайн Гарри Поттер (все части)

Смотреть онлайн Сказка о царе Салтане (1966) DVDRip

Смотреть онлайн Дюймовочка (2007) DVDRip

...
Поисковый анализ сайта
Besucherzahler russian brides interesting marriage foreign men
счетчик посещений

Copyright MyCorp © 2017