Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.
Мама, не плачь. Я вернусь весной. В окно пташкой ударюсь твоё. Приду на рассвете в сад с росой, А, может, дождем на порог упаду. Голубка, не плачь. Так суждено, мама, Уже слово, мамочка, НЕ будет моим. Приду и попрошусь в сон твой тихонько Расскажу, про мой новый дом. Мне колыбельную ангел поет I смертельная рана уже не болит. Ты знаешь, мама, и тут грустно бывает Душа за тобой, родная, щемит. Мамочка, прости за черный платок За то, что отныне будешь одна. Тебя я люблю. И люблю Украину. Она, как и ты, была у меня одна.
