Вийшов Мишко на двір з апельсином. І Валерчик теж виніс апельсин, великий, як два кулаки. Він любить, щоб у цього завжди все було найбільше і найкраще. На лавочці сиділа бабця Катя. Валерчик підійшов до неї і питає: – Правда, мій апельсин за Мишків більший? – Не знаю, – загадково усміхнулася бабця. – Я поміркую, тоді скажу. Поки вона міркувала, Валерчик свій апельсин з’їв. І Мишко теж з’їв. Тільки їли вони не однаково: Валерчик обдер з плоду шкірку й кусав його, як яблуко, а Мишко поділив на дольки й роздав по одній усім, хто грався у дворі. А собі лишив тільки дві. Після цього Валерчик витер рукавом сорочки рота й питає в бабці Каті: – Ви вже поміркували, уже можете сказати, чий апельсин більший? – Авжеж поміркувала, – каже бабця. – Михайликів був у п’ять разів більший за твій. Його апельсин он скільки діток їли! А твого вистачило тільки тобі.
