(Беруть участь вчительські діти різного віку. Починає звучати пісня "Маленькие люди на большой планете". Старші ведуть за руки молодших.)
Третьокласниця: Ми прийшли до вас на свято, Не займем часу багато. Хочем тільки привітати, Сокровенне вас сказати.
Четвертокласник: Любі мами, любі тата, Зичим витримки й завзяття. Як же вам допомогти, Щоб ви нерви зберегли? Бо шкільна ваша робота - Це не головна турбота. Головне диктує час - Треба думати по нас.
Тож вітаємо вас від імені всіх вчительських дітей, які вчаться, вчились і будуть вчитись у нашій школі.
Першокласник: Мама вчителька! Щасливий! Всі так заздрили мені, Коли з мамою я... Йшов до школи день при дні.
Одинадцятикласник: Та яке там щастя? Звідки? Все не так, як у людей. І не заздрити - жаліти Треба вчительських дітей.
Дев'ятикласник: Спробуй в класі ворухнутися, Чи з уроку утечи, Не дай Боже, запізнишся - Знають враз усе батьки. Що всім можна - тобі зась, Не послухав - научайсь.
Десятикласниця: То не так ти одягнулась, "Де ж це совість твоя й стид, - Чую майже щохвилини, - Ти учительська дитина". Ну хіба не геноцид?
Другокласниця: Ввечері лягаю спати, Прошу казку розказати, Як всім дітям перед сном. Де там. Мама за столом. Пише, пише, щось листає І на мене не зважає. А щось скаже - я й так знаю: "Плани тільки допишу І контрольні перевірю - Все, що хочеш, розкажу". Тільки я уже не вірю.
Першокласниця: Мовчки в ліжко я лягаю, Покручуся й засинаю, А вві сні Мама бачиться мені Лікарем, кондитером, Тільки не учителем!!!...
Шестикласник: От тому й кричати мушу І звертатись до людей SOS! Рятуйте наші душі, Бідних вчительських дітей.
