Вулканічний кратер Нгоронгоро – відомий національ-
ний парк Африки. Мальовничий і різноманітний ланд-
шафт, в якому круті обриви стін кратера Нгоронгоро
розташовані поруч з просторими долинами, вкритими
травою і кущами. Нгоронгоро знаходиться на півночі
Танзанії і лежить біля західного краю Зони Розло-
мів, на кордоні з Кенією.
Резерват, розкинувшийся навкруги кратера Нгоронго-
ро величезний, він охоплює площу біля 6500 км.кв.;
його значення для цього регіону Африки збільшилось
після того, як він одержав офіційний статус Міжна-
родної охоронної зони і біосферного заповідника.
Колись вся ця область була частиною Національного
Парку Серенгеті, але як резерват вона виконує дві
основні задачі – збереження природних ресурсів ре-
гіона, а також захист інтересів і традиційного спо-
собу життя місцевого племені масаі, яке, як і рані-
ше, випасає тут стада великої роготої худоби, овець
і кіз.
Серцем резервата є кратер, або кальдера, Нгорон-
горо – залишки всього лише одного із багатьох згаснувших вулканів, розміщених в цій області. Кальдера Нгоронгоро пропонує наймальовничіше накопичення великої дичі в Африці; це також одна з величезних ка-
лідер світу: її діаметр 14,5 км, глибина від 610 до
762м, а загальна площа 264 км.кв.
Значення резервата визначається різноманітністю представлених тут природних умов. Тут можна знайти ліси, болота, озера, ріки і простору степ, або савану, яка є частиною екосистеми Сенергеті, яка простягнулася в Кенію і охоплює сусідній Национальний заповідник Масаі Мара. Саванна годує велику кількість різноманітних травоїдних тварин, особливо у сухий сезон, коли їжі тут з залишком вистачає на більш ніж два мільйони травоїдних самих різних розмірів. Список тварин цього регіона читається як каталог африканської дичі і включає гну, зебру, газель, буйвола, канну і бородавочника, а крім того жирафа, слона і дворогого носорога. Більшість цих тварин кочує по всьому простору Серенгеті, між тим як інші, такі як бегемот, живуть біля озер і болот. Там, де є багато здобичі є і хижі тварини: резерват Нгоронгоро підтримує популяцію лева, п’ятнистої гієни, шакала, гепарда, леопарда і сервала.
Велика кількість тварин може навести на думку про велике навантаження на регіон, але в дійсності перед нами розкішний прояв комплексної рівноваги, досягнутої природою в тяжких умовах: кожний вид травоїдних займає свою специфічну нішу і в визначному ступені залежить від інших. Так, зебра з’їдає жорстку частину багатьох рослин, відкриваючи антилопі доступ до більш соковитих частин. Гну дожовує залишену траву, стимулюючи появлення нових ростків, необхідних газелі. Без цього постійного натиску травоїдних значна частина савани перетворилася б в ліс.