З огляду на те, що вступ країни до РЄ свiдчить про її демократичний вибiр, послiдовнiсть у проведеннi реформ, спрямованих на захист прав людини та змiцнення демократичних інститутів, 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.
16 вересня 1992 р. Верховнiй Радi України було надано статус "спецiально запрошеного гостя" у Парламентськiй асамблеї РЄ (ПАРЄ). Резолюцiєю (92) 29 вiд 23 вересня 1992 р. Комiтет мiнiстрiв РЄ доручив ПАРЄ пiдготувати висновок стосовно ступеня готовностi України до вступу у РЄ вiдповiдно до положень Статутної Резолюцiї (51) 30 А.
З моменту проголошення Україною намiру набути членства в РЄ спiвробiтництво мiж нашою державою та цiєю мiжнародною органiзацiєю на урядовому та парламентському рiвнях значно активiзувалося. Депутати Верховної Ради України брали активну участь у роботi ПАРЄ. Основною формою спiвпрацi на урядовому рiвнi стала участь представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ. Експерти України залучалися до розробки Рамкової конвенцiї про захист нацiональних меншин та Європейської хартiї регiональних мов або мов меншин.
До набуття членства в РЄ Україна стала стороною кiлькох конвенцiй цiєї органiзацiї, зокрема Європейської культурної конвенцiї, Європейської рамкової конвенцiї про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або властями, Європейської конвенцiї про iнформацiю щодо iноземного законодавства.
У вереснi 1995 р. Україна приєдналась до шести Конвенцiй РЄ у галузi боротьби зi злочиннiстю. 15 вересня 1995 р. Україною була пiдписана Рамкова конвенцiя про захист нацiональних меншин.
У цей перiод РЄ, зокрема Європейська комiсiя "За демократiю через право" (Венецiанська комiсiя), провела правову експертизу проектiв окремих статтей нової Конституцiї України, проектiв Сiмейного та Адмiнiстративного кодексiв України, проекту Закону України про мiсцевi ради народних депутатiв.
15 вересня 1995 р. у Києвi було вiдкрито Центр iнформацiї та документацiї РЄ на базi Української Правничої Фундацiї. З цієї нагоди в Українi перебував Генеральний секретар РЄ Д.Таршис. Дiяльнiсть Центру iнформацiї та документацiї РЄ сприяє розповсюдженню серед населення нашої країни основних цiнностей Ради Європи.
26 вересня 1995 р. пiд час вересневої частини сесiї 1995 р. ПАРЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПАРЄ N 190 (1995)). Одним з головних факторiв, що вплинув на ухвалення цього висновку, була пiдготовка вiдповiдей органiв державної влади України на запитальник Комiтету ПАРЄ з полiтичних питань, якi були надiсланi до Страсбурга спiльно Президентом України, Головою Верховної Ради України та Прем'єр-мiнiстром України. Було надано вичерпну iнформацiю про стан та перспективи розвитку конституцiйно-правових перетворень у нашiй державi. Зазначений висновок ПАРЄ мiстить в собi низку зобов'язань України щодо впровадження у нацiональне законодавство норм та стандартiв РЄ. В Асамблеї нашiй країнi надано 12 мiсць. У роботi згаданої частини сесiї ПАРЄ взяла участь делегацiя Верховної Ради України на чолi з Головою Верховної Ради України.
Визначною подiєю з точки зору завершення складної i тривалої (понад три роки) процедури вступу України до РЄ стало засiдання Комiтету мiнiстрiв РЄ, яке вiдбулося 19 жовтня 1995 р. На пiдставi винесеного 26 вересня висновку, Комiтет мiнiстрiв РЄ одностайно ухвалив резолюцiю про запрошення України стати 37-м членом органiзацiї i приєднатися до її Статуту.
31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.
9 листопада 1995 р. вiдбулась урочиста церемонiя вступу України до РЄ, в якiй взяла участь делегацiя України на чолi з Прем'єр-мiнiстром України. Вступ України до РЄ засвiдчив визнання з боку європейської спiльноти прогресивних полiтичних та економiчних реформ, здiйснених нашою державою за порiвняно короткий строк.
Членство України в Радi Європи
Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов'язань у сферi реформування чинного законодавства на основi норм та стандартiв РЄ, зокрема прийняти вiдповiднi закони та приєднатися до ряду конвенцiй. При цьому РЄ висловила готовнiсть надавати всебiчну експертну допомогу.
Так, 9 листопада 1995 р. Генеральний секретар РЄ Д.Таршис та член Європейської Комiсiї Х. Ван дер Брук пiдписали Спiльну програму Комiсiї європейських спiвтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, мiсцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Українi. Лише з 1996 по 1997 рр. загальний обсяг фiнансування цього проекту з боку ЄС та РЄ становив близько 3 млн. дол. США. З метою проведення детального аналiзу стану виконання цiєї Спiльної програми та обговорення нових спiльних заходiв в її рамках у березнi 1996 р. i лютому 1997 р. у Києвi, у червнi 1998 р. та квiтнi 1999 р. у Страсбурзi вiдбулися засiдання Керiвного комiтету з нагляду за виконанням згаданої Програми.
РЄ вивчає проблеми, з якими зiткнулася Україна на шляху демократичних перетворень, допомагає у розробці вiдповiдних рекомендацiй, а також намагається залучити європейськi країни до їх вирiшення. Так, 26 сiчня 1996 р. ПАРЄ прийняла Резолюцiю 1078 (1996) про економiчну ситуацiю в Бiлорусi, Росiї та Українi, де мiститься звернення до держав Європи активiзувати торговельно-економiчнi вiдносини з цими країнами, уникати протекцiонiзму та адаптувати до нових реалiй програми надання їм допомоги. Резолюцiї ПА РЄ 1087 (1996) вiд 26 квiтня 1996 р. та 1127 (1997) вiд 24 червня 1997 р. були присвяченi проблемам лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС та уникненню подiбної трагедiї в майбутньому. Резолюцiя 1180 (1999) вiд 28 сiчня 1999 р. про економiчну ситуацiю в Росiї та Українi стосується наслiдкiв економiчної кризи в цих країнах у 1998 р. Рекомендацiя 1455 (2000) вiд 5 квiтня 2000 р. про репатрiацiю та iнтеграцiю кримських татар була присвячена вирiшенню питань повернення та облаштування в Українi кримськотатарського населення.
На сесiї ПАРЄ, яка проходила 23-27 вересня 1996 р., на посаду суддi вiд України до Європейського суду з прав людини було обрано В.Г.Буткевича. У вереснi 1998 р. його було переобрано до нового Європейського суду з прав людини.
На запрошення Голови ПАРЄ Л.Фiшер Президент України Л.Кучма 22 - 23 квiтня 1996 р. перебував у Страсбурзi з офiцiйним вiзитом, в ходi якого провiв зустрiчi з керiвниками Органiзацiї та виступив на сесiї ПАРЄ. Пiд час виступу Л.Кучма ознайомив європейських парламентарiв з демократичними перетвореннями, соцiально-економiчним становищем у нашiй державi та баченням Україною подальших шляхiв розвитку спiвробiтництва з РЄ.
З нагоди 5-ї рiчницi незалежностi України Генеральний секретар РЄ Д.Таршис вiдвiдав нашу державу з офiцiйним вiзитом.
11-14 травня 1997 р. на запрошення Голови Верховної Ради України в Українi перебувала Голова ПАРЄ Л.Фiшер, яка зустрiлася з керiвниками нашої держави та вiдвiдала ЧАЕС.
10-11 жовтня 1997 р. у Страсбурзi вiдбувся Другий саммiт глав держав та урядiв країн-членiв РЄ, в якому взяла участь делегацiя України на чолi з Президентом Л.Кучмою. Президент України виступив з пропозицiями щодо подальших шляхiв розвитку органiзацiї:
· РЄ має пiдвищити свою роль у полiтичнiй сферi i сприяти запобiганню та усуненню конфлiктiв на континентi, оскiльки на даному етапi загрозу мiжнароднiй стабiльностi та безпецi у бiльшостi випадкiв становлять проблеми, якими безпосередньо займається Органiзацiя, зокрема, порушення прав людини, нацiональнi та мiжетнiчнi конфлiкти, недосконалiсть нацiональних правових систем, соцiальна нестабiльнiсть;
· з огляду на здобутки РЄ у мiжнародно-правовiй сферi за пiввiковий перiод iснування та напрямки її діяльності, доцiльно надати цiй органiзацiї статус своєрiдного правотворчого органу в системi європейських iнституцiй;
· РЄ повинна надалi розвивати спiвпрацю з провiдними європейськими iнституцiями - ЄС, ОБСЄ та НАТО;
· з огляду на демократичнi та соцiально-економiчнi реформи, що вiдбуваються в країнах Центральної та Схiдної Європи i необхiднiсть залучення до цих процесiв РЄ, центрально-схiдноєвропейський напрям має бути визначений у майбутнiй стратегiї РЄ як прiоритетний.
Iншим аспектом, який зараз знаходиться в центрi уваги РЄ, є розвиток мiсцевого самоврядування в Українi.
За останнi роки в цьому напрямку намiтився суттєвий прогрес. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про столицю України - мiсто-герой Київ", який вiдповiдає нормам та стандартам РЄ. У контекстi забезпечення iмплементацiї цього закону 30 травня 1999 р. проведено вибори мера Києва, якi визнанi демократичними та чесними. У Верховнiй Радi України знаходиться цiла низка законопроектiв у сферi мiсцевого самоврядування, спрямованi на приведення законодавства України у вiдповiднiсть до положень Європейської хартiї мiсцевого самоврядування, стороною якої з 1998 р. є Україна.
На своїй черговiй сесiї у травнi 1999 р. Конгрес мiсцевих та регiональних влад Європи визнав цi заходи значним прогресом у виконаннi Україною рекомендацiй Конгресу у сферi мiсцевого самоврядування.
Подальшi iнспекцiйнi поїздки в Україну депутатiв та експертiв КМРВЄ пiдтвердили, що розвиток мiсцевого самоврядування в Українi вiдбувається демократичним шляхом та вiдповiдно до норм та стандартiв РЄ.
Перспективи спiвробiтництва України з РЄ:
· подальша участь у реалiзацiї програм спiвробiтництва РЄ з державами Центральної та Схiдної Європи. Широке використання потенцiалу РЄ має сприяти процесу реформування правової системи України;
· продовження роботи органiв державної влади України, спрямованої на вивчення доцiльностi участi України в мiжнародно-правових договорах РЄ, не передбачених Висновком ПА РЄ N 190 (1995);
· залучення українських фахiвцiв та науковцiв у якостi експертiв РЄ до розробки та реалiзацiї заходiв, здійснюваних у рамках згаданих програм спiвробiтництва РЄ;
· значна активiзацiя участi представникiв України у робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ, дiяльнiсть яких пов'язана з розробкою нових мiжнародно-правових документiв та спiльних програм спiвробiтництва, механiзмiв їх iмплементацiї, системи монiторингу за виконанням державами положень конвенцiй РЄ, виробленням рекомендацiй країнам-членам РЄ з рiзного кола питань тощо. Участь представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ розглядається як суттєвий елемент належного забезпечення iнтересiв нашої держави у цiй органiзацiї.
