Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, відзначається щороку з лютого 2000 року для сприяння мовній і культурній різноманітності та багатомовності.

Мови є найсильнішим інструментом збереження й розвитку нашої матеріальної та духовної спадщини. За оцінками ЮНЕСКО, половина з 6 тисяч мов світу можуть найближчим часом втратити останніх носіїв.

Усі кроки з підтримки поширення рідних мов не лише слугують сприянню мовній різноманітності й багатомовному утворенню, розвитку ґрунтовнішого знайомства з мовними та культурними традиціями в усьому світі, а й зміцнюють солідарність, засновану на взаєморозумінні, терпимості та діалозі.

За пропозицією держав-членів ЮНЕСКО Генеральна конференція організації в листопаді 1999 року проголосила Міжнародний день рідної мови, що вперше святкувався 21 лютого 2000 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

Українська мова впродовж тривалого часу зазнавала жорстоких випробувань. Статус державної українська мова вперше отримала з прийняттям 28 жовтня 1989 року Закону України «Про мови в Українській РСР». Зі здобуттям Україною незалежності почався процес українського мовного відродження. Цьому сприяло конституційне закріплення державності української мови та здійснення низки урядових заходів, спрямованих на зростання ролі й авторитету української мови в суспільному житті країни. Стаття 10 Конституції України засвідчує: «Державною мовою в Україні є українська мова».

Україна стала оселею для багатьох національностей, тому така велика її мовна розмаїтість.

«Ми усвідомлюємо свою відповідальність за мовну різноманітність країни й готові зробити все для збереження та розвитку культурної самобутності наших громадян», - мовиться у привітанні Президента України Віктора Ющенка з нагоди Міжнародного дня рідної мови.

1 грудня 2006 року в парламенті зареєстровано законопроект «Про мови України».

Його мета - припинити протиставлення, насамперед, російської мови як найбільш масової й української державної мови.

І, разом з тим, визначено поняття «регіональна мова». Такою може вважатися мова, якою користується не менше 10% населення на певній території.

Зокрема, відповідно до законопроекту, до регіональних мов належать білоруська, болгарська, гагаузька, ідиш, кримсько-татарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, російська, румунська, словацька й угорська мови.

Доля кожного народу органічно переплітається з долею його мови. Історія знає безліч прикладів того, як із зникненням мови зникає й етнос. Зберігати й плекати рідну мову може тільки її носій.