Т.Г.Шевченко – у своїй поетичній творчості, в листах, у прозі й щоденнику висловлював думки про виховання дітей, виявляв глибокий інтерес до навчання їх. Він написав "Буквар", готувався написати ще ряд шкільних підручників (з арифметики, етнографії, історії). Шевченко вважав, що велика справа виховання дитини мусить бути зосереджена передусім у руках матері. Саме такими були погляди народу на роль матері ("Не та мати, що родила, а та, що до розуму довела"). У віршах поет показав глибоку любов матері-селянки до своєї дитини:
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. ("У нашім раї на землі").
З глибоким проникненням у психологію дитини Шевченко змалював образи дітей у багатьох своїх творах. Так, у поемі "Гайдамаки" він згадує про те глибоке враження, яке справили на нього спогади його діда – учасника повстання гайдамаків, як він, ще дитина, плакав, слухаючи дідові розповіді, і на все життя зберіг їх у своїй пам’яті, щоб розповісти потім онукам про боротьбу українського народу в минулому. Великого значення надавав Шевченко читанню і ознайомленню з книгами позитивного змісту. "Дивною й ненатуральною здається... людина, яка існує без книги", – писав він у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали".