Пятница, 29.03.2024, 15:18
Приветствую Вас Гость | RSS

Детская библиотека г.Вилково

Поиск
Форма входа

Наш банер
Герб України
Герб Вилково.
Запорозький козак
Вилково
Князь Володимир
Одесская область
ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ
Города и села
Статистика

Онлайн всего: 1
Зайцев: 1
Пользователей: 0

Главная » 2013 » Сентябрь » 03


Народився Володимир Аврамович Чубенко 12 листопада 1927 року в селі Дубівці Новопразького району Кіровоградської області. Його дитинство минуло в Кривому Розі, куди переїхали батьки. У 1945—1951 рр. служив в армії. Після звільнення в запас майже піввіку трудився на моторобудінному заводі (нині — «Мотор Січ»): спочатку — слюсарем-складальником, а потім і до сього часу — кореспондентом багатотиражної газети.

Перші вірші Володимира Чубенка з'явилися в друці в 1950 році (армійська газета «Красный воин»). У 1971 році побачила світ його перша книжка «Балакучий автомат». З 1976 року він - член Спілки письменників України.

Нині ім'я Володимира Чубенка добре знане в Україні. І не лише завдяки книгам (а їх у поета тринадцять), але й численним публікаціям у періодиці: здається, важко знайти журнал чи газету, які б не друкували веселих «чубинок» нашого земляка. Особливо міцна дружба поета з «Перцем» (не випадково журнал уже двічі відзначив гуморески Володимира Чубенка премією). Сьогодні без творів «Чуба» (так іноді кликали поета колеги й друзі) неможливо уявити обласні газети. А ще В.Чубенко — активний учасник таких гумористичних свят, як «Вишневі усмішки», Олійниківські читання, «Сорочинський ярмарок», «Весела Січ» та інші. 1973 року він брав участь у першому Республіканському конкурсі гумористів і став його лауреатом.

На одній із книжок, подарованих мені, друг, земляк і колега по гумористичному цеху Володимир Чубенко написав так: «Поки ми можемо сміятись, нам стресів нічого боятись». Справді, сьогодні стреси на кожному кроці, вони можуть звалитися на нас у будь-яку хвилину. Та (спасибі!) є сміх — чудодійний громовідвід, «швидка допомога», жива вода: він знімає нервову напругу, повертає нам віру, заряджає нас оптимізмом. У цьому плані підсумкову книгу чудового гумориста і сатирика Володимира Чубенка можна вважати своєрідним рятувальним кругом, кинутим нам, усім, хто безпорадно борсається в морі житейських проблем. Хапайтеся міцніше за нього й утримаєтеся на «плаву», і випливете на берег, і здійсните свої грандіозні плани! Якщо ви в парі зі сміхом, вам і смерть не страшна. І то даремно дехто панікує: мовляв, нам не до сміху. Навпаки! Похмурість нам не личить. Адже ми, біс забирай, запорожці — нащадки тих, що й на палю йшли з жартом на вустах. А допустимо, що сміх стане в суспільстві дефіцитом, — і нам справді капець. Тим паче заслуговують доброго слова люди, які турбувалися, аби ми не розучилися сміятися, не забули, яке красиве усміхнене лице, очі, що іскряться веселощами, усмішка «від вуха до вуха»...

А втім сміх не тільки бадьорить, підвищує тонус, дарує радість життя, але й лікує. Він — патентований засіб від багатьох болячок, властивих людям. Більше того — як каже китайська мудрість, від гніву старіють, від сміху молодіють. А японці, наприклад, вважають, що щастя заходить тільки в той дім, де лунає сміх.

Володимир Чубенко — один із чародіїв-сміхотворців, невтомний трудівник гумористично-сатиричної ниви, справжній цілитель нашого настрою та здоров'я. Не одне десятиліття він, мов із чарівного рукава, сіяв наліво й направо свої веселі «чубинки». Скільки їх? Сотні, а може й тисячі. До цієї добірки ввійшли тільки кращі, відоміші, випробувані часом.

Кілька слів про природу Чубенкового сміху. Його поет не вимучував, не «вичавлював» із себе, не винаходив, як велосипед, а брав пригорщами в народу, в життя, щоб обов'язково повернути, але вже відграненим, відшліфованим алмазом.

Переказувати гуморески чи фейлетони — річ безнадійна. Адже в них важливий не лише сюжет, так би мовити, сатирично-гумористичний заряд, що раптом вибухає сміхом, але й інтонації, деталі, ідіоми, епітети, рими, суфікси, навіть пунктуація. І все ж я ризикну.

Ось, для прикладу, «Візитка» (як запевняє автор, «жарт-бувальщина»). Любитель «зеленого змія» десь у підворітні придбав «перваку», а коли розпечатав, виявив у пляшці... звичайнісіньку воду. Обурений, він кидається до телефону, щоб подзвонити продавцю-шахраю (той залишив пиякові «візитку»):

Набирає номерок.
Слухавку до вуха
Й чує в трубці голосок:
— Водокачка слуха!

Чи не правда, і дотепно, й повчально! А згадаймо «Хто куди» — фейлетон про Мефодія, який любив їздити на всякі курси-семінари «для відсидки». Скінчилося це для нього великим конфузом: випадково потрапив на зібрання «майбутніх матерів». Саркастично звучать рядки поета:

Хоч наслухавсь там усього
І під враженням ходив.
Та нічого після того
Так він і не народив.

А ось у Никифора (фейлетон «Красотолюб») інша «пристрасть»: він, як каже автор, «раніше крав те, що погано лежить, а тепер —те, що й добре поклали». Це він зірвав у трамваї сидіння і прилаштував у своєму човні, в музеї свиснув вазу, в театрі, пардон, красиву ручку, на тротуарі — плити (для дачі, ясна річ). Влучно і гостро звучить кінцівка фейлетону:

І я вже не в силах тривогу таїть —
Щоранку, немов ненормальний.
Біжу, щоб упевнитись в тім, чи стоїть
Фонтан ще на площі Центральній?

У багатьох гуморесках і фейлетонах Володимира Чубенка - запорозький колорит. Як, наприклад, у монолозі «Стріт і гастрит». Воістину гірко, що на наших «стрітах» все більше закордонних вивісок, але, здається, навіки зникли написи, які викликали апетит: «Із сиром пиріжки», «Запорізькі галушки», «Пампушки з часником»...

Ось іще сміх крізь сльози — «Викохала мати чадо»: після того, як мати все віддала своєму сину-бовдуру і той купив «Жигулі»:

Син в машину вліз
Й... до будинку престарілих
Матінку одвіз.

Так у чому ж феномен гумориста і сатирика Володимира Чубенка? У тому, що він на все і вся дивився крізь призму сміху, «вилущував» з усього гумор, плекав сатиру, ставив на службу суспільству своє дотепне слово. Той, кого не смішать його твори, хай нарікає на себе (або звертається до лікаря). Крім того, ніколи не слід забувати слів великого Миколи Гоголя про те, що засміятися щирим, світлим сміхом може лише глибока, добра душа.

Помер Володимир Аврамович 14 жовтня 2006 року.

НЕСПОРТИВНА ГРА

Дім продавши, баба Тася
Всім була хороша.
Поки мала в ощадкасі
Немаленькі гроші.
Діти їй листи писали,
«Били» телеграми.
Все просили-умовляли:
— Їдь до мене, мамо!
Зустрічали, обіймали...
Тицяли їй квіти.
На таксі везли з вокзалу...
Золото — не діти!
Вились, наче голубочки.
Всі коло голубки:
Влітку — садять в холодочку,
Взимку —
біля грубки.
У тарілку підкладали
Їй шматочки ласі...
А як бабині розтали
Гроші в ощадкасі.
Стало нічого вже брати —
Ощадкнижка гола!..
Почали старою грати,
Як у волейбола.
Толя каже:
— Їдь до Яші!..
Будеш гарно жити.
Яша ж враз її — до Маші,
Як багаж — транзитом.
Маша стріне — руки в боки,
Аж слиною бризка:
— Вистача мені мороки...
Житимеш в Лариски!
Тільки й знають, що катають
Матір на колесах.
Внуки те спостерігають
Не без інтересу.
Тож, як знов зайшли дебати.
Де приткнуть матусю, —
Почали і внуки «гратись»
У такому ж дусі.
Одне одному жбурляють
Лялечку дівчатка...
Це ж малі — поки ще грають,
А коли повиростають,
То...
Читай.
Спочатку.


ОПЕРАЦІЯ «ГИКАВКА»

Любить в гурті виступать
Тітка Василина:
— Нині сильна, що й казать,
Наша медицина.
Має засоби які!
Знає всі мікроби...
Та й для неї заважкі
Деякі хвороби.
Як професорські лоби
Морщаться безсило —
О, тоді вже ми, баби.
Беремось за діло.
Багатьох я за свій вік
Теж порятувала.
...Захворів мій чоловік —
Гикавка напала.
Цих болячок, мов кислиць.
Де й беруться в ката.
Лиш горілки вип'є Гриць —
Почина гикати.
Я стрічаю — зразу в крик:
— Нализавсь як зюзька!..
Він же тільки «гик» та «гик».
Як сусідська гуска.
Воду пив, сьорбав компот.
Щоб втопить це лихо.
Набирав повітря в рот
І стояв — не дихав...
Марно! Все одно гика...
Сваха завітала.
Радить:
«Ти його злякай!»
Вже, кажу, лякала, —
Мов, згорів наш спиртзавод:
Бачили заграву...
Що негайно на розвод
Подаю заяву...
В очі бризкала росу —
Тільки й це не діє...
Свашка грима:
«Застосуй
Нашу хірургію!
Треба гикавку таку
Налякати дзвоном:
По порожнім казанку
Бемкнуть макогоном!»
Я й рішилась, хоч було
Чоловіка жалко.
Заховалась під столом,
У руці качалка.
Лиш гикач мій на поріг —
З кухні вибігаю
Й дзень!.. По лобі...
Він і ліг.
Вимкнувсь...
Не гикає!..
Вмить я сваху привела:
«Йди — кажу, — скоріш-но.
Операція пройшла,
Ось поглянь — успішно!
Ізцілився мій гикач.
Лиш ногою дриґнув...»
А наставниця:
«Пробач...
Він не той... не гигнув?..»
Ґулю вздріла ось таку! —
Сплескує та аха:
«Не по тому ж казанку
Дзенькнула ти, свахо!»
Не гика й не диха більш...
Що ж робити, боже!..
«Викликай «швидку» скоріш,
Ще врятує, може!..
«Скора» швидко прибула.
Медсестричка шприцем
Вмить до тями привела
І мене і Гриця.
...Він не п'є вже й не гика,
Бо кажу я: Грицю!
Операція така
Може повториться!

ШТРАФНА КУРКА

Перемацав, перегріб
Речі всі в квартирі —
Та й на пиво не нашкріб
Грошенят Порфирій.
Все — дружина
(ну й жінки!)
Вже дійшла до практики:
Конфіскує й копійки,
Ради профілактики!
І плащі, і піджаки
Жіночка облазила.
Ач, вся одіж язики
З вішалки показує!..
В двір виходить наш бідак.
Лайка з губ зривається.
Раптом чує:
«Куд-куда-ак!..»
Курка озивається.
... Читать дальше »
Просмотров: 4477 | Добавил: rusy | Дата: 03.09.2013 | Комментарии (0)

..
Праздники Украины
Праздники Украины
Погода
Прогноз погоды в Вилково » Украина
ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ
Шевченко Т Г
М.Коцюбинський
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Іван Франко
Пришвин М.М
Вишня Остап
111


Гоголь "Вечера на хуторе близ Диканьки" - сочинение "Вечера на хуторе близ Диканьки"

Реферат: Політичний портрет М. Грушевського

Скачать Бонк - Английский шаг за шагом

Смотреть онлайн Гарри Поттер (все части)

Смотреть онлайн Сказка о царе Салтане (1966) DVDRip

Смотреть онлайн Дюймовочка (2007) DVDRip

...
Поисковый анализ сайта
Besucherzahler russian brides interesting marriage foreign men
счетчик посещений

Copyright MyCorp © 2024