Хмельницький Юрій Зиновійович (Богданович) (1641-1685) - син і наступник на гетьманстві Богдана Хмельницького, народився в Суботові в 1641 р. від Анни Самковни, першої дружини Богдана Х. Ще за життя батька він, шістнадцятирічним юнаком, був обраний гетьманом, потім знову проголошений гетьманом після смерті Богдана Х. Гетьманська влада виявилася, однак, не під силу шістнадцятилітньому хлопчикові, і Юрій віддав її Виговському (VII, 481), сам же відправився вчитися в київську духовну академію. У 1659 р. Виговський уклав з поляками горяцкій договір (VII, 784). Це викликало серед козаків роздратування. Шурин Богдана Х., Яким Самко (XXVIII, 195), розраховуючи сам зробитися гетьманом, скликав козацьку раду біля містечка Германівка, яка скинули Виговського. Юрій Х. послав в Запоріжжі довіреної слугу свого батька, Івана Брюховецького (IV, 799), і просив запорожців підтримати його кандидатуру на гетьманство. На раді біля Білої Церкви Юрій був проголошений гетьманом одноголосно, а слідом потім на раді поблизу Ржищева було постановлено клопотати перед російським царем про розширення прав малоросійського народу, в сенсі посилення гетьманської влади та затвердження самостійності малоросійської церковної ієрархії. Російський воєвода князь Трубецькой не прийняв цього клопотання і зажадав созванія нової раді в Переяславлі. Тут знову був обраний гетьманом Юрій. Нові статті, під якими підписалися гетьман і старшина, обмежували владу гетьмана (1659). Положення нового гетьмана було надзвичайно важке, на увазі майбутній війні з Польщею та розладу між прагненнями старшини і народу всередині Малоросії. Негайно по обрання свого в гетьмани Юрій Х. зайняв Чигирин, де знаходилися склад козацької артилерії і казна Виговського. У 1660 р. боярин В. В. Шереметєв виступив з великим загоном з Києва проти Польщі. Юрій повинен був взяти участь у цьому поході і йшов з козаками за російським військом. Під містечком Чудіновим Шереметєв був розбитий і взятий у полон татарами, які на цей раз допомагали полякам; потім поляки з татарами рушили проти гетьмана і обложили його під Слободище. Побоюючись за своє життя, Юрій після тритижневої облоги, вирішив здатися полякам на умовах Гадяцького договору. У Корсуні була скликана рада, яка підтвердила умови цього, так званого, Чуднівського договору, а Юрій приніс присягу на вірність королю перед польським комісаром Беньовський, впливу якого він з цієї пори і скорився. Коли слух про підданство Юрія полякам поширився на лівому березі Дніпра, Самко підняв там козацькі полки. Боротьба між ним і Юрієм тривала з перемінним щастям протягом всього тисячу шістсот шістьдесят-один-го року. Влітку 1662 Юрій Х. обложив Самка в Переяславлі. У той час на допомогу Самку рухалися російські полки з Слобідської України під начальством Ромодановського. Юрій став відступати за Дніпро і 16 червня, проти Канева, зазнав сильної поразки від військ Самка і Ромодановського. Юрій втік до Чигирина; Самко з козаками і невеликим загоном російських переправився через Дніпро, зайняв Черкаси і став спустошувати країну. Біля Вужина він зустрів кримських татар, покликаних на допомогу Юрієм Х., і зазнав від них поразки. Після цього Самко переправився через Дніпро, з'єднався з Ромодановським і відступив до Лубен. Татари їх переслідували і сильно спустошили країну. Ця боротьба вирішила долю Юрія Х. Громадська думка було проти нього; постійні невдачі сприяли розвитку в ній меланхолії. Наприкінці 1662 Юрій Х. скликав у Корсуні раду, відмовився від гетьманства і вирішив постригтися у ченці. Гетьманом був обраний Павло Тетеря (XXXIII, 108). Юрій був пострижений у Корсунському монастирі і отримав ім'я Гедеона. Але чернецтво не дало Юрію Х. спокою, тим більше що він і в новому сані користувався великою пошаною. Звинувачений Тетерею у зносинах з козацькою старшиною, Юрій був в 1664 р. заарештований, відвезений до Львова і посаджений у фортецю. Його звільнили тільки в 1667 р., після смерті Тетері. За цей час у Малоросії відбулося багато змін. На лівій стороні Дніпра Самка змінив Брюховецький, Брюховецького - Дем'ян багатомовність, Глузливці - Іван Самойлович. На правій стороні Дніпра після Тетері гетьманом був обраний Дорошенко, коли ж він віддався під владу турецького султана, козаки, що залишилися вірними Польщі, обрали замість нього уманського полковника Михайла Ханенка. Між ним і Дорошенко почалася боротьба, яка повела до війни Польщі з турками. У 1672 р. турки оволоділи Кам'янцем і примусили польського короля Михайла укласти договір під Бучачем, за яким Польща віддала Туреччині всю Правобережну Малоросію. Побоюючись репресалій з боку Дорошенка, багато хто з козацької старшини зважилися поїхати з Правобережної України; в числі їх був і Юрій Х. На дорозі він був спійманий татарами і наведено назад в Умань. Коли громадяни Умані відмовилися заплатити за них викуп, їх відправили у Крим; звідти хан переправив Юрія Х. до Константинополя. З Юрієм обійшлися в Константинополі милостиво і помістили в одному з грецьких монастирів. Там він залишався кілька років, поки не знадобився турецькому уряду. У 1676 р. Дорошенко відмовився від гетьманства і віддався під владу Росії, але турецький уряд не відмовився від претензій на Правобережну Малоросію. Турецька армія рушила до Чигирина. На місце Дорошенко Туреччина вирішила поставити гетьманом Юрія Х., який скинув з себе чернечу рясу і супроводжував турецьке військо. Передбачалося, що він буде носити звання не тільки гетьмана запорізького, а й князя сарматійского і правити Правобережної Малоросією як турецького васала. Похід турків у 1677 р. був невдалий; Юрій подумував про втечу до християн, але турки за ним пильно стежили. В 1678 м. Чигирин був узятий турками й зруйновано; російські війська пішли за Дніпро. Юрій залишився гетьманом у Малоросії, але співчуття у населенні не зустрів. Керівником Юрія в цей час був родич його Павло Яненко Х., який був колись при Богдані Х. київським полковником, а потім втратив посаду за відданість Виговському. Юрій і Яненко у супроводі татар рушили з Чигирина на північ і біля Канева розбили загін лівобережних козаків; місто Канів був остаточно зруйнований і спалений. Багато жителів сховалися в Канівському монастирі. Татари обклали монастир дровами і соломою і спалили; при цьому загинув архімандрит Макарій Токаревський, зарахований до лику святих. Долю Канева випробували і інші міста. Юрій і Яненко, перейшовши на лівий берег, спустошували країну, побивали жителів, палили села й міста. Правобережна Україна була розорена вкрай. Юрій Х. оселився в Немирові і правил під наглядом турецьку фортецю Азов. Постійні побори, стягнення, страти в припадках божевілля змусили турецький уряд усунути в 1681 Юрія Х. від гетьманства. На його місце був призначений молдавський господар Дука, але наприкінці 1683 р. він був захоплений у полон поляками, а на його місце знову був призначений Юрій Х. Постійні безцільні страти і гноблення народу змусили турецького пашу заарештувати Юрія; він був привезений до Кам'янця, засуджений до смертної кари і задушений, а труп його кинутий у воду. Це було наприкінці 1685
