1. Визначення стандартизації, національна стандартизація України
2. Історія стандартизації віддавна
3. Історія розвитку стандартизації, та метрології з 19 століття донині
Укладання
Література
Запровадження
Рівень життя людини й суспільства загалом визначає якість товарів та послуг. Важливу роль рішенні проблеми якості грають стандартизація і сертифікація, що є ефективними засобами управління і забезпеченням безпеки продукції робіт та надаваних послуг. Безпосередньо стандарти встановлюють певний набір конкретних показників якості товарів та послуг, що кількісно характеризують суттєві при цьому виду продукції властивості, тобто саме ті властивості, які можуть задовольнити потреби й забезпечити надійну безпеку споживачів.
>Стандартизация виникла давнину. На всі етапи розвитку людського суспільства стандартизація грала значної ролі та поступово ставала невід'ємною частиною технічного прогресу. Особливого значення стандартизація в період науково-технічної революції. Складність управління сучасним виробництвом, розвиток нових галузей промисловості, ускладнення машин, устаткування й приладів, часом з'являтимуться нові матеріалів, широке міжгалузеве кооперування, підвищення вимог до якості.Надежности і довговічності продукції, необхідність швидкого переналагодження виробництва та мобільності лідера в освоєнні нової техніки вимагають більш і розвитку стандартизації.
1. Визначення стандартизації, національна стандартизація України
За сучасними уявленнями під стандартизацією розуміють діяльність, що включає у собі вирішення питань завдань, повторюваних в галузях наук, техніки і економіки. Це — вибір оптимальних рішень, розрахованих як нинішній рівень науку й техніки, а й у перспективу їх розвитку. Залежно від масштабів роботи з стандартизації може бути національної і міжнародної. Національна стандартизація — це стандартизація, що здійснюється лише на рівні однієї конкретної держави, а міжнародна — це робота з стандартизації, у якій беруть участь деякі країни (ДСТУ 1.0 - 93).
Національної системі стандартизації та сертифікації фактично належить почав із моменту України із розробкою та твердженням Концепції державних систем стандартизації, метрології і сертифікацію, схваленої постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. №269. У Концепції - 92 певних завдання й напрями розвитку стандартизації України. Цією самою постановою затвердив програму основних робіт, пов'язані з її реалізацією. Створено правові основи стандартизації, основою їхньої афери став ухвалений урядом України на 1993 року декрет "Про стандартизацію й сертифікації". Розроблені та затверджені основні стандартиучреждающие документи Державної системи стандартизації (НП ДСС), які основні засади управління, форми і спільні організаційно-методичні правила виконання робіт з стандартизації.
Слід зазначити, що Україна зовсім успадкувала від колишнього СРСР систему обов'язкової стандартизації, яка обслуговувала планову економіку й налічувала близько 20 000 стандартів СРСР (ГОСТ).
Мета стандартизації, котра б позначена як у чинному декреті "Про стандартизацію й сертифікації" і основних НП ДСС, і у проектах документів, розроблених натомість, загалом і за вмістом окремих цілей цілком відповідає мети міжнародної (регіональних) системи та систем стандартизації інших країнах. [1,с.5-6]
Витоки сучасної стандартизації лежать у давнину.
2. Історія стандартизації віддавна
Усі історичне розвиток людства супроводжується принципами стандартизації. Необхідність спільного існування у суспільстві призвела до узгодженню норм поведінки, обрядів, традицій, появі мови, одиниць вимірювання, і всього іншого.
Жодна суспільство неспроможна існувати без технічного законодавства і тих нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення й контролю продукції, і навіть гарантують безпеку життя, здоров'я та перемоги покупців, безліч довкілля.Стандартизация таки є діяльністю, що виконує цих функцій.
Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну.
Фактична стандартизація виникла далекої давнини.Письменность, система обчислення, грошові одиниці, одиниці міри та ваги, літочислення, землеволодіння, архітектурні стилі, різні гіпотези і теорії, громадські й кримінальні кодекси, кодекси законів про працю, міжнародні звичаї і конвенції, взагалі усе закони та моральні норми, правила співжиття й багато іншого - усе це прояви фактичної стандартизації. Вона розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному й економічному прогресу всіх рівнях цивілізації.
Характерною ознакою стандартизації і те, що галузь дії, галузі застосування і її розвитку практично необмежені. Ні сфери діяльності, де б не був потрібен стандартизація. Вона торкається інтересів людей всіх професій та працездатного віку. [2,с.16]
Можна навести чимало прикладів прояви фактичної стандартизації, відомих з розвитку людства
Ще в стародавньому Єгипті - для будівництва, використовувалися цеглини постійного, "стандартного" розміру. У цьому спеціальні чиновники займалися контролем розмірів цегли. Прекрасні пам'ятники грецької архітектури - відомі храми, їх колони, портики зібрані з щодо невеликої кількості "стандартних деталей". Давні римляни застосовували принципи стандартизації для будівництва водопроводів — труби цих водопроводів були постійного розміру. [3,с.5]
У середньовіччя з недостатнім розвитком ремесел методи стандартизації почали застосовувати частіше. То існували встановлено розміри ширини тканини, єдине кількість ниток у її основі, навіть єдині вимоги до сировини, які використовуються у ткацькому виробництві. У 1785 року французький інженерЛеблан виготовив партію збройових замків — 50 штук, кожному з яких було властиво важливе якість — взаємозамінність, і можна було залучити до будь-якому зброї без попередньої підгонки.
У другій половині в XIX ст. роботи з стандартизації проводилися на всіх промислових підприємствах. Завдякивнутризаводской стандартизації виготовлених виробів стало можливим раціоналізація процесів виробництва. Головна мета, при цьому переслідували підприємці, — отримання вищих прибутків.
>Стандартизация розвивалася, передусім, окремими фірмах. Проте, у період розвитку громадського поділу праці, дедалі більше значення почала набувати стандартизація національна і навіть міжнародна. У 1891 року у Англії, та був та інших країнах було запроваджено стандартна різьбленняВитворта (здюймовими розмірами), яку згодом у багатьох країнах замінили метричної різьбленням. У 1846 року у Німеччини було уніфіковано ширина залізничної колії і зчеплення для вагонів. У 1869 року там вперше опублікували довідник, який містив розміри стандартних профілівкатаного заліза. У 1870 року у більшості країн Європи було встановлено стандартні розміри цегли. Результати національної і міжнародної стандартизації мали велике практичного значення у розвиток продуктивних сил. Проте були тільки перші кроки. У одній лише Німеччини через наявність її території великої кількості дрібних держав налічувалося, як зазначав Енгельс, стільки типів заходів та значимості, скільки днів на рік.
Потреба людини у вимірах виникла старі часи. З глибини століть дійшли до нас одиниця ваги цінних каменів — карат (у перекладі давньосхідного означає "насіння бобу", "горошина"), одиниця аптекарського ваги — гран (у перекладі з латинської означає "зерно").
За інших джерелах зародження стандартизації пов'язують із початком будівництва Великого китайського муру –221–206гг. е. Пам'ятки грецької архітектури – знамениті храми, їх колони, портики – зібрані з порівняно небагатьох «стандартних» деталей. Давні римляни також застосовували принципи стандартизації для будівництва водопроводів – труби цих водопроводів також були постійного, «стандартного» розміру.
У період Відродження у зв'язку з розвитком економічних перетинів поміж державами починають широко використовувати методи стандартизації. Так було в зв'язки Польщі з необхідністю будівництва великої кількості судів у Венеції початку здійснюватися складання галер з заздалегідь виготовлених деталей та вузлів (використали метод уніфікації).
Одиниці виміру встановлювалися випадково: наприклад, "лікоть" відповідав довжині скіпетра Генріха 1. Поширена у багатьох країнах одиниця довжини "фут" відповідала довжині ступні Карла Великого. Пошуки більш обгрунтованих одиниць виміру розпочато давно. Так, вже у 1790 року мови у Франції створили одиницю довжини "метр", рівну десятимільйонної частини чверті довжини земного меридіану. Але минув 85 років, як перші 17 держав, які брали участь в Міжнародної метричної конвенції в 1875 року у Парижі, погодилися взяти за одиницю виміру довжини метр.Метрическая конвенція й створення Міжнародного бюро заходів та значимості стали важливими кроками по дорозі науково-технічного прогресу (НТП).
Відомо, деякі заходи маютьантропометрическое походження і пов'язані з певною трудовий діяльністю людини. Так було в Київської Русі застосовувалися у побуті:
п'ядь — від слова "п'ять" (відстань між кінцями витягнутих великого і вказівного пальців);
лікоть — відстань від ліктя остаточно середнього пальця;
сажень - від слова "досягати", що дозволяє дістати;
навкісна сажень - кордон те, що можна дістати;
>6)верста — довжина борозни, тобто "вертай плуг тому".
Давнє походження мають значення і "природні заходи". Першими їх стали заходи часу. У Вавилоні, скажімо, у ІІ. е. час вимірювалося в про "мінах". Міна дорівнювала проміжку часу (близько двох астрономічних години), протягом якого з низки прийнятих у Вавилоні водяних годин випливала "міна" води, маса якої становила приблизно 500 грамів. Згодом "міна" скоротилася і перетворилася на звичайну нам хвилину.
Ні на стародавньому світі, ні з середньовіччі немає метрологічної служби, але до нас дійшли відомість про застосування зразкових заходів і збереження їхньої в церквах і монастирях. Так, "золотий пас" великого князя Святослава Ярославовича (>1070-ие роки) був зразковою мірою довжини, а "Статуті новгородського князя Всеволода про церковних судах, народі ймерилах торгових" (XIII ст.) зазначено, що заходи слід "у будь-якій рік зважувати".
Найважливішим метрологічним документом єДвинская грамота Івана Грозного (в 1550 р.), у якій регламентовані правила зберігання й передачі розміру нової заходи сипучих тіл — восьмушки, її мідні екземпляри лунали до міст зберегти старостам. За цією заходам потрібно було виготовити дерев'яні копії і використовувати в побуті.Образцовие заходи, із яким знімалися копії, зберігалися в централізованих наказах Московської держави. Отже, можна стверджувати про початок створення у період Івана Грозного державної фінансової системи забезпечення єдиних вимірів й Управлінням державної метрологічної служби.
За навмисну псування контрольних заходів загрожувало покарання — до смертельного покарання. Перевірку й спостереження мірилами здійснювали два столичних закладу: ">Измерительная хата" і "Велика митниця". Перші інформацію про стандартизації у Росії з'явилися торік у 1555 року: у період Івана Грозного спеціальним наказом було встановлено постійні розміри гарматних ядер і запроваджені калібри для перевірки цих розмірів. Але вже раніше російські будівельники застосовували цегла "стандартної форми", створюючи з обмеженої кількості цегельних профілів безліч різноманітних поєднань.
Метрологічній реформою Петра І у російському побуті було розв'язано англійські заходи, які отримали особливо стала вельми поширеною на флоті й у кораблебудуванні, - фути, дюйми. Заснована 1725 року Петербурзька академія наук початку відтворення кутових одиниць, одиниць часу й температури.Назревала необхідність створення єдиного керівного метрологічного центру.
У 1736 року було освічена Комісія ваги та дійових заходів на чолі з головним директором Монетного двору графом М.Г.Головкиним. Як вихідні заходи довжини комісія виготовила мідний аршин, дерев'яну сажень; за міру рідких тіл вона прийняла відро московського питної двору. А роботи з виготовлення бронзової позолоченою гирі, яку як первинний зразок російських заходів ваги, тривали 11 років (1736 - 1747 рр.). Цей російський еталонний фунт майже сто років залишався єдиним еталоном країни.
3. Історія розвитку стандартизації, та метрології з 19 століття донині
У 1842 року біля Петропавлівського стіни в спеціально побудованому, захищеному від вогню приміщенні відкривається перше централізоване метрологічне заклад Росії — Депо зразкових заходів та значимості, де зберігаються створені еталони, їх копії, і навіть зразки різноманітних зарубіжних заходів (нині ці зразки зберігаються у музеїД.И.Менделеева у Санкт-Петербурзі). У Депо як перебували еталони та його копії, а й виготовлялися зразкові заходи місцевим органів, і навіть проводилися перевірки і зіставлення зразкових заходів із закордонними. Ця діяльність регламентувалася "Положенням про міри і ваги" (1842 р.), яке поклало початок основам державного підходи до забезпечення єдності вимірів.
Як багато інших наук, метрологія свого розвитку не уникнула описового періоду. Він сплив у державі капітальним працеюФ.И.Петрушевского "Загальна метрологія" (1849 р.), яку удостоїлиДемидовскою премією імператорської Академії наук. Для російських учених на той час було властиве глибоке розуміння ролі й місця метрології у науці й життя. [Павлов,с.69]
Із середини ХІХ століття роботи з стандартизації проводилися на всіх промислових підприємствах. Завдякивнутризаводской стандартизації виготовлених виробів стало можливим раціоналізація процесів виробництва; головна мета, при цьому переслідували підприємці – отримання вищих прибутків.Стандартизация розвивалася, передусім, всередині окремих фірм, окремих підприємств. Проте, з розвитком громадського поділу праці, дедалі більше значення починала набувати стандартизація національна і навіть міжнародна. У 1891 року у Англії, та був та інших країнах було запроваджено стандартна різьбленняВитворта (здюймовими розмірами), згодом замінена більшості країн різьбленням метричної. У 1869 року у Німеччини було вперше видано довідник, у якому розміри стандартних профілівкатаного заліза. У 1870 року у деяких країнах Європи було встановлено стандартні розміри цеглин. Ці перші результати національної і міжнародної стандартизації мали значний практичного значення у розвиток продуктивних сил. Проте були лише перші кроки. Лише в Німеччини через наявність її території значної частини маленьких держав було стільки типів заходів і терезів, скільки днів на рік.
Однією із перших одиниць виміру вибраних розрахунковим шляхом став метр – однадесятимиллионная частина чверті довжини земного меридіана. Сталося це у 1790 року мови у Франції. Але міждержавної одиницею виміру метр став майже сто років, в 1875 року. Тоді була і була прийнята Міжнародна метрична конвенція і засновано Міжнародне бюро заходів і терезів. Певне, тому 1875 минулий рік прийнято вважати роком початку міжнародної стандартизації.
Згадки росіян заходи зустрічаються у перших пам'ятниках давньоруської писемності: в літописах, «Російської Правді», грамотах російських князів. Покладання Київського князю Володимиру «Про дотримання єдиних заходів ваги і довжини у всій Русі» датується 996 роком. Саме це староруський закону про заходи вважається початком російської стандартизації. Нагляд за правильністю заходів і терезів у Стародавній Русі був доручено духовенству.
Промислова стандартизація у Росії розгорнулася межіXVII–XVIII століть. Саме тоді було опубліковано ряд указів Петра I про стандартизації,предписивающих забезпечити взаємозамінність, і проводити ресурсні випробування. У 1694–1696 рр. з єдиного зразком виготовили серію галер і брандерів; в 1701 року вийшов указ Петра I «Про будівництво типових житлових будинків».Стандартизация, що проводилася за царювання Петра I систематично, понад 25, охоплювала різні галузі господарства, але кораблебудування, виробництво озброєння і будівництво.
>Стандартизация в сучасному її розумінні виникла світі у другій половині ХІХ століття у зв'язку з масовим розвитком в промисловості й залізничного транспорту. Розробкою стандартів займалися різні установи, з'їзди промисловців, акціонерні товариства й т.п. А до того часу поширився і саме слово «стандарт». Слово стандарт походить від англійськогоstandard – норма, зразок. Стандарт – еталон, модель,принимаемая за вихідну, для порівняння з ній подібних об'єктів. Існують стандарти на матеріальні предмети, на норми, правила, вимоги різного характеру.
Першу спробу у Росії виробничого нормування у будівництві належить до 1811–1812 рр., коли розробили «>Урочние реєстри у справі громадянського будівництва й по військовим роботам». Ці документи містили добові норми витрат робочої сили в, транспортних засобів і матеріалів. Згодом для уточнення «>Урочних реєстрів» проводилися нормативні спостереження та з урахуванням їх успіхів у 1832 року було видано загальний нормативний збірник «>Урочное становище попри всі загальні роботи, вироблені при фортецях, державних будинках і гідротехнічних спорудах». «>Урочное становище» неодноразово переглядалася з його уточнення, а переважно, зниження норм. У 1869 року вона було остаточно затверджено урядом.Нормативного документа цього рівня, регулюючого організацію та влитися економіку будівельного виробництва, тоді вони мали жодна країна світу.
Після Жовтневої революції, у 1920-ті роках, було зроблено декілька спроб пристосувати «>Урочное становище» до нових умов, та був проведено корінний його перегляд і видано новий за формою і змісту нормативний збірник – «Звід виробничих будівельних норм» (1927–1930 рр.). Проте внаслідок громіздкість і труднощі викладу, наявності безлічі формул й порядку використання вузькоспеціальної термінології він був мало доступне практичного застосування. У зв'язку з цим, в 1931 року було запроваджено на дію «Єдині норми вироблення і розцінки на будівельні роботи», розроблені методами технічного нормування і що відповідали рівню будівельного виробництва на той час.
У радянський період технічне нормування інтенсивно розвивалося як у теоретичному плані, і у напрямі постійного поновлення, доповнення та вдосконалення загальнодержавних (>ЕНиР), відомчих (>ВНиР), територіальних (>ТНиР) і місцевих і розцінок (>МНиР). Під керуванням Центральногонормативно-исследовательского бюро Держбуду СРСР діяла система нормативно-дослідних станцій (НІС) при великих будівельних трестах. Останній переглядЕНиР наукових і виробничих норм витрати матеріалів було здійснено у другій половині 1980-х років.
На початку тридцятих років на самостійну напрям виділилося кошторисне нормування, коли із виробничими нормами з'явилися кошторисні довідники, та був збірники укрупнених кошторисних норм (>СУСН) і укрупнених показників ресурсів (>СУПР). Корінний перегляд кошторисних нормативів провели середині 1950 рр. У складіСНиП IV було винесеноелементние кошторисні норми (>ЭСН) на будівельні конструкції й досвід роботи. Розроблялися вонирасчетно-аналитическими методами шляхомкалькулирования витрати ресурсів з урахуванням виробничих норм (>ЕНиР) з допомогою принципів укрупнення і усереднення. Було введено середньорайонні кошторисні ціни на всі експлуатацію будівельних машин, на будівельні матеріали і конструкції, на перевезення вантажів. За підсумкамиелементних кошторисних і ціни ресурси було укладено збірники єдиних районних одиничних розцінок на будівельні роботи (>ЕРЕР). Для визначення вартості монтажних робіт розробили цінники на монтують устаткування. Отже, склалася державнасметно-нормативная база ціноутворення у будівництві. Наприкінці 1950-х – початку 60-х років з урахуваннямЭСН іЕРЕР розпочали розробці укрупнених кошторисних нормативів: укрупнених кошторисних норм (>УСН), укрупнених розцінок (КР), та був прейскурантних ціни будівлі і споруди (>ПРЗС). Принаймні технічного розвитку будівництвасметно-нормативная база переглядалася, оновлювалася й удосконалювалася, накопичуючи досвід кошторисного нормування.
Стандарти, яких ми звикли і який часом не помічаємо, здаються повсякденним явищем, проте їхнього впливу проявляється повсюди і без яких був неможливий усталений у світі порядок.
Наприкінці XIX і на початку XX рр. досягнуто неабиякі успіхи у розвитку техніки, в промисловості й концентрації виробництва. У зв'язку з цим у найрозвиненіших стосовно економіки країнах з'явилося прагнення організованою національної стандартизації, яке згодом у вона найчастіше завершилося створенням національних організацій по стандартизації. Так було в 1901 року у Англії створено Комітет стандартів, головним завданням якого треба було сприяння посиленню економічної могутності Британської імперії шляхом розробки й упровадження стандартів сировини, промислові вироби, військової техніки.
Посилена мілітаризація багатьох країн початку XX р. вимагала виробництва значної частини зброї за обов'язкового збереженні принципу взаємозамінності. І це завдання можна було визначити лише з допомогою стандартизації. Тому не дивовижним є також те, що під час Першої світової війни та відразу після неї заснували кілька національних організації з стандартизації, наприклад, у Голландії (1916 р.), Німеччини (1917 р.), Франції, Швейцарії та США (1918 р.). У Росії її 1923 року створили "Комітет еталонів і стандартів".
Після Першої Першої світової стандартизацію почали дедалі більше сприймати як об'єктивну економічну необхідність. Саме тоді організації з стандартизації було створено Бельгії й Канаді (>1919г.),Австрии(1920г.), Італії, Японії Угорщини (1921 р.), Австралії, Швеції та Чехословаччини (1922 р.), Норвегії (1923 р.), Фінляндії та Польщі (1924 р.), Данії (1926 р.), Румунії (1928 р.).
Постійне розширення товарообміну й необхідність тіснішого співпраці у сфері науку й техніки сприяли установі в 1926 року Міжнародної асоціації по стандартизації (ISA). 1939-го року робота ISA перервалася Другої світової війною. У 1943 року у рамках ООН створили Координаційний комітет із питань стандартизації з бюро у Лондоні і Нью-Йорку. У в 1946 року заснована Міжнародна організація по стандартизації (ISO), до складу якої ввійшли 33 країни. Нині ISO є найбільшої зі значної кількості відділу міжнародних організацій по стандартизації. Членами ISO є понад 130 країн світу. [4,с.66-67]
>Стандартизацию можна спостерігати та на живу природі. У результаті тривалої еволюції створено, зберігаються розвиваються багатьох видів тварин і звинувачують рослин. Добрими прикладами стандартів, створених самим природою, є бджолині стільники, гнізда ластівок, греблі бобрів, пташині співи, певні звукові сигнали в різних тваринах. [5,с.5]
Офіційна стандартизація завжди завершується випуском стандартів, еталонів чи інших нормативно-технічних документів, які мають цілком певну форму, систему індексації, порядок затвердження, ідучи характеристики, ступінь зобов'язання, терміни дії тощо.
>Стандартизация у техніці є своєрідною відображенням об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона перестав бути вольовим актом, який нав'язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору коштів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість своєї продукції конкретному рівні науку й техніки. З роками з'являються нові методи виробництва та матеріали, спричинені заміну старих стандартів новими. У цьому вся безупинному процесі головна чиєю метою є у тому, щоб у етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.
Отже, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, що є запорукою щонайвищого ґатунку продукції, що може бути досягнуть у цьому історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічної та програмах технічної політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.
У разі науково-технічного прогресу стандартизація унікальна сферою суспільної діяльності. Вона синтезує у собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти. В усіх життєвих промислово розвинених країн підвищення рівня виробництва, поліпшення якості продукції і на зростання життєвий рівеньнаселений був із широким використанням стандартизації. [2, з. 17]
Укладання
Отже, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, що є запорукою щонайвищого ґатунку продукції, що може бути досягнуто у цьому історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати свого економічного та програмах технічної політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.
У разі науково-технічного прогресу стандартизація унікальна сферою суспільної діяльності. Вона синтезує у собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти. В усіх життєвих промислово розвинених країн підвищення рівня виробництва, поліпшення якості продукції і на зростання життєвий рівень населення був із широким застосуванням стандартизації.
Література
>1.БасаковМ.И. Основи стандартизації, метрології, сертифікації. Рн/Д.: Фенікс, 2008. –192с.
