"Васи́ль Микола́йович Шкляр" ( 10 червня 1951, с.Ганжалівка Лисянський район Лисянського району Черкаська область Черкаської області) — український письменник, політичний політик діяч. Лауреат Національна премія України імені Тараса Шевченка Шевченківської премії (Національна премія України імені Тараса Шевченка — лауреати 2011 року 2011). Один із найвідоміших, найбільш читаних та «містичних» сучасних українських письменників, деякі оглядачі величають його «батьком українського бестселера».
З біографії Народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянський район Лисянського району на Черкаська область Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородка Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив десятирічку із срібною медаллю (1968 р.), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванський університет Єреванського університету і 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця».
Закінчив філологічні факультети Київського та Єреванського університетів. 1986 року перейшов на вільні хліби.
З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї Дудаєв Джохар Мусаєвич генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено ним в романі «Елементал».
В кінці 80-х захопився наболілою як патріоту 'українською революцією'. В 1991 році стає членом Проводу Української республіканської партії УРП та прес-секретар УРП по 1998 рік -14.02.2008 17:02:25. В березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». Член Спілка письменників України Спілки письменників України з 1978, Асоціація українських письменників Асоціації українських письменників з 1999.
Володіє Вірменська мова вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тарас Бульба Тараса Бульби» Гоголь Микола Васильович Гоголя, зроблений з першого видання повісті, що вийшла у 1835 році у збірці 'Миргород'. В цьому першому виданні Тараса Бульби була відсутня, додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків та цензорів, хвала російському цареві. За даний переклад Шкляр був розкритикований російським послом в Україні Черномирдін Віктором Черномирдіним - 21.04.2004 .
2000–2004 — головний редактор видавництва ”Дніпро”
Батько Микола Степанович (1925—1995) — службовець; мати Оксана Олександрівна (1925—1990) — службовець; дружина Валентина Миколаївна (1961) — журналіст; дочка Наталя (1982). Захоплюється рибальством.
Роман «Залишенець. Чорний ворон»
Особливий резонанс викликав роман Шкляра «Чорний ворон». Він вийшов наприкінці 2009 року в київському видавництві «Ярославів вал» (і майже одночасно під назвою «Залишенець» — у харківському «Клуб сімейного дозвілля»). Книжковому виданню передувала публікація фрагменту «Суд» у газеті «Літературна Україна» (12 листопада 2009, № 37, с. 4). Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Відразу після виходу роману в світ з'явилося багато рецензій (див., наприклад, газети «Дзеркало тижня», № 45 від 21 листопада 2009, с. 14; «Літературна Україна», № 39 від 26 листопада 2009, с. 6, та № 41 від 10 грудня 2009, с. 7; «Українська літературна газета», № 4 від 19 лютого, с. 5), і навіть з трибуни Верховної Ради промову про цей роман виголосив народний депутат Яворівський Володимир Олександрович Володимир Яворівський (фрагмент надрукований у «Літературній Україні», № 38 від 19 листопада 2009, с. 1).
Твори «Перший сніг» (1977) «Живиця» (1982) «Праліс» (1986) «Ностальгія» (1989) «Тень совы» (1990) «Ключ (роман) Ключ» (1999) «Елементал» (2001) «Кров кажана» (2003) «Декамерон» (українська версія твору Дж. Боккаччо, 2006) «Репетиція сатани» (2006) «Черешні в житі» «Залишенець. Чорний ворон» (2009)
Нагороди 1995 — «Золоте перо», СЖУ 1999 — «Золотий Бабай», за кращий гостросюжетний роман (роман «Ключ») 2001 — «Коронація слова 2001 Коронація слова», перша премія в номінації «Роман» за роман «Елементал» 2003 — «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «за найкращу україномовну фантастику»(КиївКону-2003, роман 'Ключ') № 15 (440) 19 — 25 квітня 2003. 2011 — «Національна премія України імені Тараса Шевченка».
