Донецк — большой промышленный и культурный город Украины. Он является центром угледобывающей промышленности. Он также является основной топливной базой Украины. Он был основан в 1869 году. До 1924 года он назывался Юзовка. С 1924 до 1961 он назывался Сталине и лишь в 1961 он стал Донецком. Город расположен на реке Кальмиус. Он очень знаменит своими терриконами. Сейчас в городе производятся металлургическое и горное оборудование, холодильники, велосипеды. Также хорошо развиты пищевая и легкая промышленности. В Донецке пять высших учебных заведений. Среди них известные Донецкий медицинский институт и Донецкий политехнический институт, которые выпускают высококвалифицированных специалистов. В городе имеются три театра и два музея: среди них Донецкий театр оперы и балета и Донецкий художественный музей.

Перевод на английский:

Donetsk is a large industrial, scientific and cultural city of Ukraine. It is the centre of coal-mining industry. It is also the main fuel base of Ukraine. It was founded in 1869. Until 1924 it was named Uzovka. From 1924 to 1961 it was named Stalino, and only in 1961 it became Donetsk. The city is situated at the river Kalmius. It is very famous for its waste banks. Now the city produces metallurgic and mining equipment, refrigerators, bicycles. Food and light industries are also well-developed in Donetsk. Donetsk houses five higher educational institutions. Among them there is well-known Donetsk Medical Institute and Donetsk Polytechnical Institute, that train highly-qualified specialists. There are 3 theatres and two museums in the city: Donetsk Opera and Ballet House, Donetsk Museum of Fine Arts are among them.

Украина имеет большую историю и богатую культуру. Поэтому у нас много достопримечательностей. Вполне естественно, что столица страны, Киев, насчитывает наибольшее количество достопримечательностей. Это — один из самых старых городов Европы. С незапамятных времен Киев был центром славянской культуры. В городе много старинных соборов и церквей, музеев и памятников, прекрасных улиц и скверов. Главная улица Киева, конечно, Крещатик. Если вы никогда не были в Киеве, вам следует начинать осмотр достопримечательностей отсюда. Улица длиной всего один километр, но очень впечатляющая. Киев известен Киево-Печерской лаврой. Более 80 зданий было возведено на ее территории за девятьсот лет существования монастыря. Туристы всегда приходят взглянуть на памятник Богдану Хмельницкому, известному украинскому деятелю и военачальнику. В Киеве много других достопримечательностей. Одна из них — Государственный исторический музей Украины. В нем выставлено более 50 тысяч экспонатов. Экспозиция рассказывает нам об истории Украины и культуре с античных времен до наших дней. Стоит осмотреть Золотые ворота, Андреевскую церковь, памятники Владимиру и Тарасу Шевченко. Киевский театр оперы и балета им. Шевченко, Киевский драматический театр им. Ивана Франко хорошо известны по всей стране. Любая достопримечательность интересна по-своему, и, посещая их, мы больше узнаем и любим нашу страну.

Перевод на английский:

Ukraine has a long history and rich culture. That is why there are many places of interest there. It is natural that the capital of the country, Kyiv, has kept the greatest number of them. It is one of the oldest cities in Europe. From time immemorial Kyiv has been the centre of Slavonic culture. There are many ancient cathedrals and churches, museums and monuments, beautiful streets and squares in it. The main street of Kyiv is certainly Khreshchatic. If you have never been to Kyiv you should start your sightseeing there. The street is only one kilometre long but very impressive. Kyiv is famous for its Kyivo-Pecherskaya Lavra. More than 80 buildings were constructed on its territory during 900 years of the monastery’s existence. Tourists always go to have a look at the monument to Bohdan Khmelnytsky, the outstanding Ukrainian statesman and military leader. There are many other places of interest in Kyiv. One of them is the State Historical Museum of Ukraine. There are more than 50,000 exhibits on display. The exposition tells us about the history of Ukraine and its culture from antiquity to the present days. The Golden Gates, the Andreyevskaya Church, the monuments to Prince Volodymyr and Taras Shevchenko are worth seeing. Kyiv Shevchenko Opera and Ballet House, Kyiv Ivan Franko Drama Theatre are well-known ail over the country. Any place is interesting in its own way and visiting them we come to know and love this country more.

Мою маму зовут Елена Васильевна. Ей 37 лет. Мой отец на три года старше, ему 40. Его зовут Сергей Николаевич. Они оба врачи. Они очень любят свою работу и проводят много времени в больнице. Коллеги и пациенты уважают их. Я горжусь своими родителями и люблю их. Я хотела бы проводить с ними больше времени, но они почти всегда заняты. Мы с сестрой делаем многое по дому. Поэтому, когда у родителей появляется немного свободного времени, мы можем заняться чем-нибудь интересным вместе. Моя мама играет на пианино и хорошо поет, а мой отец — отличный рассказчик. А кроме того, они всегда готовы понять нас.

Перевод на английский:

My mother’s name is Yelena Vasilyevna. She is 37 years old. My father is three years older, he’s 40. His name is Sergey Nikolayevich. They are both doctors. They love their job very much, and they spend a lot of time at the hospital. Their colleagues and patients respect them. I am proud of my parents and love them. I would like to spend more time with them, but they always seem to be busy. My sister and I do a lot about the house. So, when my parents have a little free time, we can have fun together. My mother plays the piano and sings very well, and my father is an excellent storyteller. And they are always ready to

Зимние каникулы короче летних. Они начинаются в конце декабря и длятся около двух недель. Отдохнуть от школы — это так прекрасно. Во время зимних каникул мы празднуем Новый год и Рождество. В школах и театрах устраиваются новогодние вечера для детей. Кинотеатры демонстрируют детские фильмы и мультфильмы. Зимой обычно очень холодно, но мороз и снег не удерживают детей дома. Это так прекрасно — пойти покататься с горки на лыжах. Мальчикам нравится играть в хоккей. Многие дети ходят на катки, чтобы покататься на коньках. Малыши играют в снежки и лепят снежных баб или катаются на санках. Когда погода ненастная, я остаюсь дома и смотрю телевизор. Во время зимних каникул всегда есть какие-нибудь интересные передачи. Иногда ко мне заходят друзья, мы играем в компьютерные игры или слушаем музыку. Для чтения, рисования, изготовления моделей самолетов и других увлечений также хватает времени. Каникулы проходят быстро, и вскоре опять наступит время идти в школу.

Перевод на английский:

Winter holidays are shorter than summer ones. They begin at the end of December and last about two weeks. It is so nice to have a rest from school. During winter holidays we celebrate the New Year’s Eve and Christmas. There are New Year parties for children at schools and theatres. Cinemas show children films and cartoons. It is usually very cold in winter, but frost and snow can’t keep children indoors. It’s so great to go skiing down a hill. Boys like to play hockey on the ice. Many children go to the skating-rinks to skate. Small children play snowballs and make snowmen, or ride on the sledges happily. When the weather is bad I stay at home and watch TV. There is always something interesting on during winter holidays. Sometimes my friends come to see me and we play computer games or listen to music. There is also more time for reading, drawing, making model planes and other hobbies. Holidays pass quickly and soon it’s time to go to school again.

Відкиньте ж гіршу частку свого серця
І з кращою живіть — життям чистішим.
(В. Шекспір)

Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво.

Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у людській душі, розриваючи її на шматки.

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я.
(Олексанр Олесь)

Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере.

Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом.

У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за наймита-бідняка Миколу.

Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його.

У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі.

І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх.

Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх проблемах— це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.

Ухиляйся від злого та добре чини. (Пс. 36.27)

З давніх-давен Україна с землею хліборобів. Синє небо й жовто-золоте колосся відбилися кольорами-символами на нашому державному прапорі.

Протягом віків українці високо цінували свою причетність до законів землі, жили в злагоді, в гармонії з природою, шанували її, створену Богом і даровану їм, трударям, для розумного користування і збереження.

За будь-яке діло хлібороби бралися з великою повагою до природи-матінки. Примічали всі зміни в природі відповідно до релігійних свят. Без молитви жодної справи не починали. Здійснювали величні обряди віншування землі-годувальниці, прославляли ім'я Боже за те, що послав своє благословення невтомним трудівникам.

Найбільшим із благ, що їх дарує земля людині, є, безперечно, хліб. З ним не страшні ніякі випробування, ніякі зміни в житті. "Хліб - усьому голова", - говорить народна мудрість.

У мене викликають щире захоплення обрядові дійства під час сівби та жнив. Святково одягнені, урочисті, виходили селяни на поле весною, несли хліб-сіль на вишитому рушникові, кропили землю свяченою водою.

А справляючи обжинки, вшановували перший сніп, прикрашаючи його стрічками й квітами, співали жнивні пісні, вітали й винагороджували найсумлінніших працівників. З полем розмовляли, дякували йому за врожай, вклонялися. Святий хліб цілували, клали паляницю на покуті під образами.

Господині, випікаючи хліб, одягали святкову одежу, дотримувалися тиші й спокою в хаті, лагідно примовляли до печі, щоб та гарно вигріла та випекла паляничку.

Різні прикмети та забобони, пов'язані з хліборобською працею та явищами природи, ніколи не були просто вигадкою: вони привчали селянина до спостережливості, обачності, застерігали від помилок, заохочували розумно господарювати.

Людина, земля, природа - Божі створіння, вони з'єднані нерозривно, і тільки повна гармонія між ними - запорука нашого доброту.

Сьогодні, повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до забутих джерел, які здавна живили його дух, оберігали чистоту душі, служили добрими охоронцями у повсякденному житті. Наші давні предки обожнювали природу і вірили в те, що весь світ сповнений добрими і злими духами. Поклоняючись живій природі, українці з особливою пошаною ставилися до води. Вони охороняли і прикрашали джерела та криниці, наділяючи їх цілющими та магічними властивостями. Від часів язичництва дійшли до нас і вірування, пов'язані з сонцем, місяцем, вітром тощо, у кожного з яких був свій бог. До них зверталися і у часи скрути, і у свята, просили їх допомоги, оспівували в піснях, складали про них легенди.

Не менше легенд, пісень, казок склали наші пращури і про свої улюблені рослини, бо вірили, що кожне природне явище, кожна рослина мають душу, а тому з такою пошаною ставилися до них. Без потреби ніхто не зривав квітів та недозрілих плодів, а щоб зірвати рослину для лікування, потрібно було прочитати певну молитву-заклинання, аби квітка сама віддалась у рухи і принесла користь. Звичай вшановувати дерева зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху". Залишки стародавніх вірувань ми бачимо сьогодні і у клечанні хат гілками широколистих дерев, обсипанні долівки травами. Беззахисні перед злими силам природи, наші давні співвітчизники таким чином лагідно закликали рослини рідної землі допомогти їм.

Тому рослини в українців були своєрідним символами-оберегами. Найяскравіші з них - калина, яка уособлює в собі все те найкраще, що є у характері моїх співвітчизників. Саме через це червона калина стала символом України, а її плоди - символом мужності людей, які віддали своє життя і кров за рідний край.

Духовний світ людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим змістовніше й прекрасніше її життя.

На сторожі нашої духовності, нашої душевної чистоти стоять вічні обереги, про які народ говорить: це загальнолюдські цінності. Мамина колискова, молитва до Бога, батьківське благословення, родинне вогнище - такий далеко не повний перелік тих скарбів, які очищають і ошляхетнюють нашу душу, оберігають її від скверни і прагматизму, користолюбства, зрадливості...

"Тільки родина - як вічна зернина на невмирущому полі життя" - так співав незабутній Назарій Яремчук..

Дійсно, все найвагоміше в житті пов'язане з родиною. Відчуття захищеності, душевного комфорту, впевненості, спокою - все це дає нам родина.

Пригадується роман І. Багряного "Тигролови", в якому так чудово змальована сім'я Сірків - українців, які вік за віком жили за законами своєї національної етики, високо цінували заповіді своїх предків. У цій родині панував культ любові для ближнього. Між батьками й дітьми існувала повна гармонія у взаєминах і поглядах на життя.

Герой роману Григорій Многогрішний, який силою обставин потрапив у те благословенне українське село на далекосхідній землі, відчув себе сином Сірка й Сірчихи і братом їхніх дітей - Грицька й Наталки.

Ця родина вилікувала змучену, втомлену, розтерзану жорстоким тоталітарним режимом душу Григорія Многогрішного, повернула йому віру в людей, в добро, в справедливість, у щасливе майбутнє...

Оберегом нашої духовності є й материнська любов. Як зворушливо розповів про неї поет-пісняр А. Малишко у своїй безсмертній "Пісні про рушник", яку сьогодні називають народною.

Матуся, рідна ненька. її любов, її благословення оберігає душу дитини від скверни, застерігає від необдуманих вчинків, учить робити добро на землі, щоб воно поверталося до кожного любов'ю людей і життєвим благополуччям.

У романі Олеся Гончара "Собор" є прекрасні слова, сказані мудрим учителем: "Собори душ своїх бережіть. Собори душ!.." Цей заклик примушує кожного з нас замислитися над питанням: "Моя душа - це храм чи купа цегли?" Роман "Собор" відкриває нам глибоку життєву мудрість: усі вчинки (і великі й незначні) народжуються в душі, благословляються у її соборі. Треба керуватися у всіх діях і вчинках вічним дороговказом - святинями собору своєї душі, яка мусить поклонятися споконвічним людським цінностям - духовним оберегам.

У світі йде одвічна боротьба двох протилежних сил: добра і зла. Кожна людина на своєму шляху обов'язково зустрічається з їх проявами і після цього набуває життєвого досвіду, мудрості. "Нема мудріших, ніж народ, учителів", - писав поет М. Рильський. Саме народ у своїх численних казках, легендах, переказах завжди підносить тему протиборства добра і зла.

Напружені сюжети казок ведуть нас шляхами боротьби сильного, мужнього і шляхетного героя з підступністю, жорстокістю, злом. Як правило, герой виходить із найскладніших ситуацій переможцем, бо він захищає свою землю, своїх рідних, суджену, друзів, побратимів. Перемагає добро - так в ідеалі бачить і малює народна уява наслідки протистояння світлих і темних сил.

Обидві ці сили дуже могутні, тільки одна з них творча, життєдайна, а друга - руйнівна, страшна, жорстока.

На жаль, у житті не як у казці: добро не завжди перемагає зло. Християнська мораль вчить нас нейтралізувати зло добром, не відповідати злочином на злочин, не мститися за кривди, бо це може призвести до великої вселюдської трагедії.

Та люди - дивні створіння. Вони не дослухаються Божих заповідей, чинять всупереч їхнім застереженням і часто розплачуються за такі свої гріхи муками власного сумління, а то й життям.

Яким прекрасним могло бути наше буття, якби кожна людина жила за правилом: "Поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою". Тоді б зникли війни, сварки, вбивства, злочини, ворожнеча, помста - всі ті атрибути зла, які несуть людям знищення. Поспішаймо творити добро, щоб наша земля квітувала садами, повнилася дитячим сміхом, буяла радістю!

У кожного народу є свої традиції, свята, обряди, вірування, які супроводжують людину впродовж усього життя, наповнюючи його високим смислом, усвідомленням причетності до історії духовності наших пращурів.

Здавна люди, зустрічаючись, вітали одне одного: "Доброго здоров'я!" Прощаючись, говорили: "Бувайте здорові!"

У цій прекрасній традиції побажання здоров'я відбилась народна доброзичливість і шанобливість.

Життя людське сповнене турбот і клопотів, щоденної праці й нервових перенапружень. Але робота роботою, а свято - це свято.

Українці готувалися до свят з особливою старанністю. Традиційно перед Великоднем, наприклад, білили хату, прикрашали її новими рушниками, виготовляли писанки, пекли паски. На саме свято влаштовували великодні забави, обмінювалися крашанками, водили хороводи, співали веснянок. На другий день діти ходили до своїх хрещених батьків, носили їм гостинці - паску й крашанки. Так малеча привчалася шанобливо ставитися до своїх рідних і близьких.

Особливо багатим на традиції та свята є зимовий період, коли зустрічають Новий рік, Різдво Христове, Водохреще. Усі обрядові дійства використовувалися з метою передати землеробські традиції і багатий практичний досвід своїм дітям, онукам, щоб забезпечити постійний зв'язок між поколіннями.

Символом домашнього вогнища завжди була й залишається Свята вечеря напередодні Різдва. Це спільне дійство всього роду, символ злагоди й доброзичливості між членами родини. Люди вірили, що такий обряд забезпечить їм протягом року благополуччя в господарстві, достаток, здоров'я членів родини.

Традиції, обряди та свята в Україні житимуть вічно, бо вони пов'язані, як правило, з утвердженням загальнолюдських цінностей.